logo shapca chess

Публікації

Відносини Україна - США – перезагрузка

47 tnОфіційні і напівофіційні представники України, які прибувають до Вашингтону, часто як ніби навмисне демонструють недорозуміння теперишнього порядку денного Сполучених Штатів Америки. Риторика української офіційної сторони за останні три роки не змінилася: Україна - жертва, яку потрібно захистити, Україна потребує допомоги.

Так, описуючи зовнішньополітичний курс України у своєму щорічному зверненні до Верховної Ради, Президент України заявив:

«Україна і надалі потребує актівної міжнародної підтримки у боротьбі с російською агресією. А забезпечувати таку підтрімку для нашої діпломатії (...) становится дедалі важче через різні об'єктивні та суб'єктивні чинники.»

Але при тому не здійснюючи внутрішніх якісних змін у вигляді реальних системних реформ, які були продекларовані раніше, маючи великі проблеми з корупцією українська влада зменшує підстави для отримання Україною американської допомоги.

У Хартії про стратегічне партнерство між Україною і США 2008 року чітко сказано, що співпраця між двома державами базується на спільних цінностях та інтересах. Але поки українська влада більше говорить про спільні цінності, в той час як загальні інтереси залишаються несформульовані. Чи то тому, то чи через нерозуміння або скоріше невироблення засад власної зовнішньої політики Київ продовжує ігнорувати мову інтересів США. Це загрожує випаданням українського питання, яке не існує окремо від російської загрози, навіть з порядку американо-російських відносин.

Порядок денний Сполучених Штатів

Нова Адміністрація США зміщує акценти зовнішньої політики, наголошуючи на внутрішньополітичних питаннях і підпорядковуючи зовнішню політику національним інтересам. На порядку денному в американській внутрішній політиці - реформа охорони здоров'я, імміграційні зміни і розвиток інфраструктури, в яку Трамп пообіцяв інвестувати 1 трлн. доларів. У зв'язку з імміграційною реформою серед ключових цілей внутрішньої політики є захист кордонів Сполучених Штатів Америки і повернення віри в американські закони. Важливою є обіцяна Трампом податкова реформа.

Сьогодні США знаходяться в постійній напрузі через внутрішні перипетії, зокрема, через можливість скасування програми медичного страхування Обамакер (Obamacare). 24 березня 2017 року голосування за запропонований Трампом законопроект про реформу охорони здоров'я зірвалося в останній момент. Спікер палати представників Пол Райан був змушений в останній момент скасувати голосування через недостатню підтримку законопроекту республіканцями. Але це не засмучує Дональда Трампа та Пола Райана - вони збираються поліпшити законопроект і зробити американську систему охорони здоров'я, на їхню думку, більш ефективною. У той же час лідер демократів у палаті представників Конгресу Ненсі Пелосі стверджує, що скасування голосування по законопроекту - це «перемога для американців». За її словами, у разі ухвалення законопроекту без медичної страховки залишаться 24 мільйони громадян США.

Напевно, найбільш гостро з усіх ініціатив Трампа сприймається міграційна політика. Самим критикованим указом президента став меморандум «Про захист нації від проникнення іноземних терористичних формувань в США». У пункті З розділу 5 меморандуму йдеться про те, що «в'їзд біженців з Сирії завдає шкоди інтересам Сполучених Штатів і, таким чином, їм повинно бути відмовлено у в'їзді». У список країн, з яких обмежується імміграція, потрапили також Ємен, Сомалі, Судан, Лівія, Іран і Ірак. Сам Трамп стверджує, що це спосіб зберегти мільярди доларів і зробити американське суспільство більш безпечним. Десятиліттями республіканці, які прагнуть максимально убезпечити державні кордони, і демократи, що захищають права і свободи людини, завжди сперечалися з міграційних проблем. Але зараз імміграційне питання хвилює Сполучені Штати як ніколи раніше.

Ще одна реформа на американському внутрішньополітичному порядку денному стосується податкового кодексу США. Зміни в податковій сфері тісно пов'язані зі змінами в сфері охорони здоров'я. Дональд Трамп збирається проштовхувати ідею податкових скорочень після скасування Обамакер. Таким чином, кошти, зекономлені в рамках реформи охорони здоров'я, повинні були відшкодувати федеральному бюджету збитки від податкових скорочень. Ясна річ, що при чималому дефіциті бюджету США і прив'язці до скасування Обамакер податкова реформа викликає протиріччя в політичних колах Вашингтона. Навіть активні прибічники реформи часто розходяться в поглядах про те, що саме потрібно змінювати і як ці зміни впроваджувати.

Що стосується зовнішньополітичних пріоритетів Сполучених Штатів, то президент США поки не висловився про них вичерпно. За його словами, Америка хоча і претендує на лідерство, але відкрита для нового партнерства і в повній мірі запитує зі своїх союзників. Але що прозвучало чітко і ясно, так це те, що США будуть шукати і підтримувати своїх друзів і партнерів там, де збігаються загальні інтереси.

Все більше політиків і чиновників США розглядають Росію як загрозу американським інтересам. Фактично в обох палатах Конгресу створилась двопартійна антиросійська більшість, яка робить кроки на унеможливлення досягнення домовленностей з теперишнім керівництвом РФ на чолі з Путіним, без фактичного відступу останнього по ключових протеріччях, включаючи Україну. Проте це саме антиросійська більшість, а не проукраїнська, тому йдеться перважно саме про санкції проти Росії, а не про збільшення допомоги Україні.

Але в наборі зовнішньополітичних загроз Росія знаходиться не на першому місці і поступається за значимістю Ісламській державі, ракетній програмі Північної Кореї, Афганістану і ядерній програмі Ірану. Фактично лише активна участь Росії в сирійському конфлікту привертає до неї активну увагу. Є також Китай, але він є для США швидше викликом, насамперед економічним, ніж загрозою.

Примітно, що Сполучені Штати активно займаються налагодженням відносин з Китайською Народною Республікою в контексті проблеми КНДР. Під час недавнього візиту держсекретаря США Рекса Тіллерсона в Китай американська і китайська сторони намагалися відкинути конфліктні питання. Замість цього Рекс Тіллерсон і голова КНР Сі Цзіньпін сконцентрувалися на північнокорейською проблеми і механізми її врегулювання я. 6-7 квітня у Вашингтоні відбулась зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна. Незважаючи на гучні слова Трампа про готовність Америки самостійно впоратися з Пхеньяном, корейське питання є одним з найважливіших пунктів порядку денного переговорів. Вашингтон, інтереси якого піддаються загрозі через дії КНДР, готовий докласти максимальних зусиль для вирішення по-справжньому хвилюючою його проблеми. 

Завдання України

Як вже наголошувалось, на жаль Україна через брак реформ дедалі зменшує потенціал україно-американського співробітництва на основі цінностей. В цьому напрямку єдине, чого може домагатись Україна – це збереження і нарощування зовнішнього тиску на РФ, яке можуть забезпечити США та міжнародні організації, в яких США відіграють помітну роль. Санкції є як мінімум важливим символічним засобом.

Проте окрім цінностей є інтереси.

Бізнесовий інтерес - це можливості американських інвестицій та доступ українських товарів на американський ринок, а американських на український

Та безпековий інтерес – використання України для максимально ефективного стримування агресивної російської політики, а відповідно збільшення оборонного потенціалу України.

Але при цьому варто усвідомити, що Сполучені Штати Америки не мають жодного життєво важливого інтересу, який вони не можуть забезпечити без України. Російська агресія загрожує США не безпосередньо, а тільки через руйнування структури європейського порядку.

Україну представники американського політичної еліти розглядають, головним чином, в рамках інтересів безпеки США і союзників в контексті російської загрози. Тобто як засіб військового протистояння і стримування Росії. Найбільш тверді в підтримці України так звані «яструби», які вважають Росію джерелом великої небезпеки і виступають за більш активне військове сприяння Україні.

Можливості

Україна зможе стати окремим суб'єктом для зовнішньої політики США лише в тому випадку, якщо її офіційні особи зможуть запропонувати ініціативи, пов'язані з вищезгаданими зовнішньополітичними пріоритетами США. Україна буде також цікава, якщо запропонує конкретні вигідні для США і союзників предмети кооперації в зв'язку з російською загрозою або цікаві бізнесові проекти. І Україні є що запропонувати.

По-перше, це модернізація і реформування військових сил та інфраструктури України та спільне  виробництво зброї на території України. Сполучені Штати зацікавлені в стабільній і сильній державі на кордоні з Росією, яка не буде сприйматися в Вашингтоні як зона хаосу і дестабілізації. Київ повинен виходити з того, що для США важливим є не безпека України, а безпека Європи в цілому. Завдяки зміцненню військових сил і реформування військово-промислового комплексу Україна може стати важливою ланкою оборони на Балто-Чорноморському фланзі НАТО. Саме на реформування ЗСУ спрямовані зараз зусилля американців щодо військової допомоги Україні. Вони хочуть бути впевнені, що військово-технічна допомога й зокрема поки що нелетальне(але за адміністрації Трампа може стати й летальним) озброєння буде використовуватись українськими військовими максимально ефективно. Це й проекти з модернізації та виробництва нових озброєнь, насамперед БПЛА та засобів бортьби з ними, багатофункціональних радіолокаційної станцій та інших засобів радіоелектронної розвідки, впровадження сучасних цифрових засобів зв'язку, передачі даних і взаємодії з АСУ військами.

Бум українських розробок, зроблених під час війни, та можливість випробовування нових зразків в реальних сучасних бойових умовах цікаві для американців. Проте є чинники, які суттєво заважать руху в цьому напрямку. Насамперед це замонополізованість українського ВПК і наявність такого монопольного утворення як «Укроборонпром», котрий пов’язують й з деякими корупційними скандалами. Без реформування нормативно-правової бази наразі фактично неможливо пряме інвестування американських кампаній в проекти з виробництва та модернізації озброєнь поза «Укроборонпромом». Тому поки що маємо замість реально можливого інвестиційного буму в цей сектор поодинокі проекти, як то меморандум про спільне виробництво натовської гвинтівки М16.

По-друге, це участь в миротворчих операціях українських військових, які мають унікальний досвід ведення  війни на Донбасі. Український конфлікт є полігоном для випробування новітньої зброї і методів ведення бою. Але поки що на жаль переважно для Росії, яка випробовує на Донбасі новітні види озброєнь. 

При всьому цьому американська влада надзвичайно акцентує увагу на важливості внеску України в миротворчі операції, і, здається, цінує його більше самих українців. До того ж, саме ті українські підрозділи, які брали участь в багатонаціональних військових навчаннях під егідою НАТО, демонстрували на сході України найкращий рівень боєздатності. Дональд Трамп поставив перед Пентагоном завдання - до кінця 2017 знищити ІГІЛ. В інтересах Америки залучити якомога більше держав до антитерористичної коаліції для більш масованого удару по ІГІЛ і для розподілу відповідальності за операцію. Активна участь України в антитерористичній коаліції в миротворчих операціях може бути вигідною для України - і тим більше буде відповідати американським інтересам.

Третій напрямок взаємовигідної співпраці – це енергетична галузь. І це не лише диверсифікація поставок ядерного палива разом з «Вестінгхаус». Це й можливості поставок скрапленого газу (але для цього необхідна відповідна інфраструктура), це й можливості щодо будівництва нових потужностей атомної та альтернативної енергетики, можливості для інвестицій в енергетичну інфраструктуру й розвиток електротранспорту, тощо. Але ж, можливо не так гостро та критично як в ВПК, проте в енергетичному секторі теж стоїть питання створення прозорих конкурентних сприятливих умов для американського бізнесу.

І тут ми приходимо до найважливішого аспекту - здатності українського уряду проводити реформи і стабілізувати ситуацію в країні. По всій видимості, Дональд Трамп відійде від традиційного для США «експорту демократії» та робитиме акцент на самостійності і стабільності держав-партнерів. Америці потрібні надійні союзники і партнери, з якими вигідно розвивати відносини. Для України це означає впровадження принципів республіканізму, при якому найбільше значення мають інтереси громадян України та їх можливості впливати на владу та контролювати владу. Якщо виборче право знову стане сприйматися як цінність, громадяни нестимуть відповідальність за свій вибір і займати активну позицію для захисту громадських інтересів. В такому випадку виборчий і політичний процес буде сконцентрований на цих інтересах, і саме вони стануть основною мотивацією для політичної та урядової діяльності. Держава, вибудувана на таких принципах республіканізму, буде здатна впроваджувати реформи і позиціонувати себе надійним партнером, в якому зацікавлений Вашингтон. Поки ж відсутність давно назрілих реформ системи управління та виборчого законодавства, не кажучи вже про позаправову ситуацію з оновленням складу ЦВК та перманентні скандали з впровадженням е-декларування, лише дискредитують Україну.

І ще один важливий аспект. Це питання Будапештського Меморандуму та ядерної зброї. Безумовно Україна має на порядок більш наполегливо ставити питання перед США та Великобританією питання як перед підписантами. Але не тлі проблеми ядерних програми КНДР і, в меншій мірі, Ірану, України варто продовжувати підтримувати режим нерозповсюдження зброї масового ураження. Риторика про відновлення ядерного статусу України є деструктивною для американо-українських відносин. На даний момент Україна - найбільш успішний приклад американських зусиль з ядерного роззброєння. Зміцнення України і перетворення Києва в надійного регіонального партнера буде опосередковано сприяти режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Окреме питання – це необхідність активізації діяльності посольства України в США та активізації україно-американської взаємодії на всіх рівнях. Насамперед це створення умов для збільшення можливостей для патріотичної частини політикуму та громадянського суспільства доводити американському істеблішменту необхідність підтрики України та протидії російській агресії. А також створення умов для українського бізнесу для презентації свої проектів та можливостей перед американським бізнесом. Це також створення механізмів громадського та парламентського лобіювання рішень на підтримку Україні. Так зокрема на міжпарламентському рівні – це більш ефективне використання співпраці кокусів(українських в Палаті представників й Сенаті та американського в ВР). Громадське ж лобіювання потрібне через обмеження можливістей для офіційних осіб, в т ч представників посольства, ініціювати, наприклад, внесення законопроектів та супровід їх в Конгресі. Це й сприяння встановленню неформальних відносин представників Верховної Ради та громадськості з американськами високопосадовцями та провідними експертами. Також є доцільним сприяння розвитку неформальних відносин між представниками ЗМІ за тими ж критеріями.

Можна підвести підсумок: Вашингтон потенційно готовий інвестувати ресурси в безпеку України, її військово-промисловий комплекс і економіку. Але для цього українська влада повинна зрозуміти мову інтересів США і відповідно вести свій зовнішньополітичний курс. Тобто україно-американські відносини потребують перезавантаження, в першу чергу на основі розуміння спільності інтересів. Інакше Київ може надовго зникнути з порядку зовнішньої політики Вашингтону.

Важливою умовою прогресу в відносинах з США є здатність української влади здійснювати конкретні дії по виконанню своїх ініціатив. Поки ж, на жаль, слова представників української влади, вимовлені у Вашингтоні, не пов'язані зі справами, здійснюваними в Києві.

Анатолій Пінчук, президент ВГО "Українська стратегія"

Максим Карижський, директор проектів ВГО "Українська стратегія"