logo shapca chess

Проекти

Національна антикризова программа (тези)

 

Основою цієї програми є усвідомлення того, що:
• самореалізація та саморозвиток кожного громадянина на основі дотримання його права свобод та в гармонії з навколишнім світом є головним завданням будь-якої громадянської суспільно-політичної системи,

• формування та розвиток конкурентоздатної української нації потребує ефективної української держави, а відповідно нової ефективної системи органів влади та місцевого самоврядування, а також впровадження нової соціально-економічної моделі, що забезпечує ефективний розвиток постіндустріальної економіки на засадах нових стандартів якості життя людини та відновлюваності ресурсів.

Функції такої держави - забезпечення безпеки та рівних можливостей для розвитку і самореалізації громадян на основі усвідомлення ними спільних цінностей та інтересів.

Відповідно до цього держава має виконувати наступні безпекові функції:
- забезпечення територіальної цілісності, захист громадян від можливих небезпек з боку інших держав, організацій, угруповань (включаючи терористичні) - тобто зовнішня безпека;
- забезпечення дотримання громадянами встановлених правил та процедур спільного життя та взаємодії - внутрішня безпека;
- забезпечення умов для не ушкодження здоров’я громадянина через навмисні чи ненавмисні дії інших осіб (в тому числі - надання неякісних послуг, постачання неякісної продукції, забруднювання навколишнього середовища тощо) - екологічна безпека;
- забезпечення можливостей розвитку майбутніх поколінь - ресурсна безпека;
-  забезпечення більш привабливих умов розвитку для вітчизняного бізнесу, створення запобіжників щодо негативного зовнішнього впливу на економічний розвиток – економічна безпека;
- забезпечення можливостей розвитку особистості без обмеження можливостей реалізації його національно-культурних інтересів за умови поваги до національно-культурних цінностей спільноти - інформаційно-культурна безпека.

Також держава має виконувати функції соціального регулятора, який забезпечує соціальний захист недієздатних верств населення та рівні початкові умови громадянам щодо можливостей власної самореалізації.

Обмеження особистої свободи та свободи підприємництва може бути лише для захисту безпеки (в тому числі здоров’я) та свободи інших громадян. Державні органи мають встановлювати норми, процедури і регламенти, а не керувати.


Політико-правова реформа.

Головними чинниками, що визначають першочергові кроки до зміни системи влади є:
- розбалансованість існуючої системи влади, домінування корпоративних відносин та всеохоплююча корупція, що охопила усі владні інституції, наслідком чого є неспроможність існуючої системи органів влади в Україні ефективно виконувати функції держави;
- необхідність докорінної зміни системи організації влади, яка має бути спрямована на забезпечення узгодження, захисту та ефективної реалізації інтересів громадян, забезпечення безпечних умов їх життєдіяльності та надання необхідних адміністративних послуг;
- необхідність впровадження нових моделей формування, організації діяльності, звітності та відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, на основі транспарентності, підконтрольності та підзвітності перед суспільством з одночасним запровадженням системи критеріїв оцінки ефективності діяльності чиновників та системи заохочення їх ефективності;
- необхідність системної трансформації суспільних відносин, підвищення рівня взаємної довіри та забезпечення умов самореалізації громадян, на всіх рівнях організації суспільства, починаючи від мікрорівня до національного рівня;
- фінансова та економічна криза, що потребують термінової реалізації антикризових заходів з боку органів влади та місцевого самоврядування, спрямованих на забезпечення можливостей розвитку економіки, створення нових робочих місць, забезпечення мінімально належного рівня соціального захисту.

Оптимальним шляхом розбудови органів державної влади, які мають відповідати сучасним викликам, а також ефективного розподілу функцій та повноважень між органами державної влади та місцевим самоврядуванням є реалізація установчої влади народу через відповідний орган установчої влади. Але імплементація норм щодо установчої влади та інституалізація органу установчої влади потребує певного часу.

Тому першими кроками в реалізації політико-правової реформи мають бути:
- ухвалення змін до законодавства, які забезпечать абсолютну прозорість діяльності(включаючи процедури ухвалення рішень та витрачання бюджетних коштів) та підзвітність органів державної влади та місцевого самоврядування суспільству;
- проведення повної інвентаризації державних та комунальних (муніципальних) ресурсів;
- затвердження соціальних стандартів життєдіяльності та на їх базі перегляд переліку та обсягу надання публічних послуг;
- визначення функцій та завдань державної влади на базі проведення оцінки ефективності виконання необхідних функцій держави і місцевого самоврядування у порівняні із тими, які фактично здійснюються, переформування органів державної влади за функціональним, а не галузевим принципом, а також: розширення функцій та повноважень територіальних громад та органів їх самоврядування, з відповідними змінами бюджетного та податкового законодавства щодо забезпечення ресурсних можливостей територіальних громад;
- інституалізація Стратегічної громадської Ради, як консультативного органу при Президенті, Кабінеті Міністрів та Верховній Раді України, яка має бути сформована з провідних експертів на основі погодження сторін та представників бізнес-асоціацій, профспілок та інституцій громадянського суспільства на основі системи критеріального відбору з встановленням норми про обов’язкове погодження з нею законодавчих ініціатив Президента та Кабінету Міністрів та застосування Президентом права вето;
- ухвалення Виборчого кодексу, який має передбачати принцип незалежності системи виборчих комісій від політичних партій, запровадження «відкритих» (преференційних) виборчих списків на виборах до Верховної Ради, повернення до мажоритарної системи абсолютної більшості на виборах місцевих рад та їх голів, впровадження імперативного мандату для депутатів місцевих рад;
- ухвалення нового закону про політичні партії, який має передбачати детальне регламентування порядку створення та діяльності політичних партій, зокрема прозорості та конкурентності процесу обрання керівних органів, висування кандидатів в депутати та прозорості фінансування та витрачання коштів;
- ухвалення змін до законодавства, які передбачатимуть контроль видатків політичних діячів, які є членами представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, а також та державних службовців;
- ухвалення нового закону про об’єднання громадян, який має забезпечити додаткові можливості контролю та впливу на владні інституції для громадських організацій з встановленням критеріїв для самих організацій щодо можливостей впливу;
- впровадження системи оцінки ефективності діяльності державних службовців на основі набору критеріїв, з відповідною системою стимулювання їх ефективної праці та матеріального заохочення та системи відповідальності, в тому числі адміністративну та кримінальну;
- проведення судової реформи, яка має забезпечити гарантії кожному суб'єкта на справедливий розгляд судової справи
відповідно до міжнародно-правових стандартів, прозорість, прогнозованість та вмотивованість ухвалення судових рішень, незалежність суддів з одночасною прозорою системою оцінки їх діяльності та можливістю персональної відповідальності суддів, термінове створення відкритого реєстру судових рішень;
- посилення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.

Паралельно з першочерговими кроками має бути впроваджена конституційна реформа, яка передбачатиме внесення змін до ст.155-156 Конституції України щодо передачі виключних прав щодо ухвалення Конституції та внесення змін до неї органу установчої влади - Конституційної Асамблеї, делегати якої мають бути обмежені в політичних правах. Вибори до Конституційної Асамблеї разом зі змінами до Конституції варто провести до президентських виборів, в зв’язку з чим є доцільним відтермінування дати виборів Президента на термін, необхідний для обрання та завершення роботи Конституційної Асамблеї.

Система виборів до Конституційної Асамблеї має передбачати стимулювання самовизначення громадян України як суб’єктів Конституційного установчого процесу та визначення Конституції, як суспільного договору між громадянами, що визначає основи їх спільного життя, розвитку та взаємодії.

Конституційна Асамблея має ухвалити нову Конституцію, новий Виборчий Кодекс та обрати Верховний Суд (або Верховний та Конституційний Суд - в залежності від змісту Конституції) та Центральну Виборчу Комісію. Цим повноваження Конституційної Асамблеї вичерпуються. Нова Конституція України має бути підписана громадянами(через процедуру переєстрації громадян) та набути чинності після завершення процесу підписання. Після завершення роботи Конституційної Асамблеї мають бути проведені вибори почергово Парламенту, органів місцевого самоврядування та Президента.

Для забезпечення правонаступності новообраний Парламент має здійснити інвентаризацію існуючого законодавства на предмет його відповідності новій Конституції України та ухвалити закони, що деталізують інституційні відносини, основні регламенти (зокрема Бюджетний, Податковий та Соціальний кодекси).

Після обрання Президента і завершення формування нового правового поля держави нове законодавство вступає в дію. Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів та інші органи влади та місцевого самоврядування, що існували до цього, складають свої повноваження, а нові владні інституції, сформовані у відповідності до нової Конституції, набувають своїх повноважень.

Напрямки антикризових заходів.

Лише відновивши стабільність владної системи, зупинивши правове свавілля та поступово відновлюючи довіру до влади можна намагатись подолати соціально-економічну та фінансову кризу.

Першочергові кроки, які мають робитись паралельно з відновленням системи влади і проведенням політико-правової реформи, повинні забезпечити:
- недопущення голоду та зростання захворюваності громадян;
- забезпечення мінімального соціального захисту громадян, що втратили роботу, розорилися, залишилися без житла чи мають значну частку боргового навантаження на сукупний доход родини;
- умови та стимули для інвестування в економіку країни та створення нових робочих місць;
- умови для розвитку малого бізнесу та самозайнятості населення.

Тому головними пріоритетами мають стати: охорона здоров’я та навколишнього середовища, освіта, агропромисловий сектор, підтримка малого бізнесу.

Водночас мають бути проведені комплексні системні реформи в енергетичному секторі, ЖКГ та інших секторах, які мають забезпечити стале функціонування інфраструктури забезпечення життєдіяльності громадян.

Приймаючи першочергові заходи щодо подолання кризових явиш, не слід забувати також про закладення основи на середньо та довгострокову перспективу.

Обов'язковою умовою виживання в постіндустріальному світі є стимулювання розвитку високотехнологічного та інноваційного сектору економіки, зокрема виробництва наукоємної продукції, продукції із високим рівнем добавленої вартості(глибини переробки) та розвитку ІТ-технологій.

Обов’язковими умовами є:
 - повна інвентаризація всіх наявних державних ресурсів, відкрита та публічна оцінка їх стану, аналіз та переоцінка ефективності їх використання на етапі подолання кризи та у перспективі відносно стратегії розвитку, в першу чергу землі, об'єктів соціальної, транспортної, комунікаційної інфраструктури та промисловості;
- повна інвентаризація, аналіз та оцінка стану та доцільності виконання затверджених державних цільових програм, що потребують бюджетного фінансування чи податкових преференцій, а також виділення інших державних і комунальних ресурсів із наступним перезатвердженням їх за погодженням з Національною стратегічною Радою;
- термінова і повна монетизація пільг із запровадженням відкритого електронного реєстру пільговиків;
- стимулювання внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва, зокрема через пряме чи опосередковане(компенсація відсотків по кредитах чи зменшення бази оподаткування ПДФО) субсидування цього попиту на прозорих умовах;
- повна та публічна інвентаризація, аналіз та оцінка об'єктів соціальної інфраструктури та життєзабезпечення громадян, включаючи об'єкти ЖКГ, енергетики, транспорту, тощо; проведення заходів, спрямованих на попередження та уникнення можливої техногенної та екологічної небезпеки в умовах скорочення чи перепрофілювання виробництва, а також можливого скорочення витрат на підтримання таких об'єктів у безпечному стані; визначення критичного переліку цих об’єктів, що складають наявну небезпеку, проведення їх ремонту та модернізації. У випадку знаходження таких об’єктів в приватній власності, зобов’язання власника привести їх до належного безпекового рівня, а у разі відмови - примусове відчуження;
- проведення об’єктивної оцінки фінансового стану банківського сектора України, всебічного аудиту банків та визначення оптимальних шляхів сталого функціонування банків, дотримання економічно обґрунтованого балансу інтересів фінансових установ, позичальників та кредиторів, закладення стимулів для формування національного довгострокового інвестиційного ресурсу;
- повна інвентаризація існуючої дозвільної системи, встановлення вичерпного суспільно вмотивованого переліку дозволів та ліценцій, а також порядку та термінів їх отримання, відокремлення безпекової та регуляторної функції дозволу(ліцензії) від фіскальної(патентної).

Потрібне термінове визначення продовольчого мінімуму, необхідного для забезпечення здоров’я та працездатності людини з урахуванням окремих потреб дітей, інвалідів, хворих та людей похилого віку, та створення державного продовольчого резерву, в тому числі через здійснення відповідного держзамовлення на аграрному ринку з метою забезпечення мінімально необхідних потреб найбільш вразливих верств населення та забезпечення продовольчої безпеки країни.

Необхідно встановити реальний прожитковий мінімум, який може забезпечити існування людини. Водночас на певний період необхідно змінити нормативи нарахування заробітної платні та пенсій з тим, щоб підняття їх мінімального рівня не спричиняло автоматичного зростання сукупного рівня зарплат і пенсій та встановити обмеження пенсійних виплат на рівні 4-х прожиткових мінімумів.

З метою вирішення проблем пов’язаних з іпотечним кредитуванням необхідно запровадити на законодавчому рівні механізм щодо управління іпотечними кредитами – пролонгації таких кредитів на один рік для сімей, які не мають житла, які позбулися роботи або рівень доходів для яких (після сплати таких кредитів) буде меншим за межі малозабезпеченості (щодо кожного члена сім`ї), із покриттям тимчасових втрат банків за рахунок коштів, які виділяються на проведення реструктуризації банків; крім цього, запровадити механізм викупу квартир Державною іпотечною установою у наведених вище категорій громадян України (як готового житла, так і тих, які знаходяться на завершальних стадіях будівництва), з наступною передачею їм таких квартир у лізинг, з револьверними виплатами викупної суми, яка буде дорівнювати сумі лізингових платежів та сумі розрахунку за кредитною угодою за іпотечним кредитом.

Замість підтримки неконкурентноздатних підприємств та навіть галузей, необхідно створити систему перекваліфікації, правової допомоги та мікрокредитування громадян на базі центрів зайнятості та Українського фонду підтримки підприємництва, спрямувавши туди ресурси замість галузевого субсидування.

Ця система має забезпечити кожного безробітного повною інформацією щодо наявності вільних робочих місць, можливістю безкоштовного навчання за спеціальностями, на які є відповідне державне чи муніципальне замовлення (за умови подальшого працевлаштування), отримання безкоштовної консультативно-правової допомоги щодо можливостей нового працевлаштування, відкриття власної справи (в тому числі в питаннях реєстрації) та можливості отримання беззаставних мікрокредитів (за умов погодженого бізнес-плану та моніторингу розвитку власної справи). Також мають бути створені умови для внутрішньої міграції в регіони з дефіцитом трудових ресурсів певної кваліфікації.

Необхідно створити державну систему моніторингу та дослідження зовнішніх ринків та просування на ці ринки продукції українських підприємств, в першу чергу малого та середнього бізнесу, які не мають ресурсних можливостей для міжнародного маркетингу та самостійного виходу на зовнішні ринки.

Загалом зовнішня політика має бути «економізована» та спрямована на реалізацію концептуальних основ збалансованого розвитку суспільства, стратегічних пріоритетів вітчизняних підприємств, забезпечення розвитку та захисту внутрішнього ринку праці, реалізації біологічної безпеки громадян (тобто, як щодо безпечного навколишнього середовища, так і безпеки впливу на біологічний стан людини, безпечного стану медичних препаратів та продуктів харчування та таке інше).

Необхідно визначити вичерпний перелік стратегічно важливих для України підприємств, що підлягають програмі фінансової реабілітації через спеціальне державне замовлення. В цей перелік спочатку можуть входити лише підприємства державної форми власності. Для підприємств в статутних фондах яких присутня недержавна частка власності включення до цього переліку можливе лише за умови повної компенсації державі витрат на фінансову реабілітацію підприємства шляхом додаткової емісії акцій підприємства чи збільшення статутного фонду та передачі цієї частки державі або страхування фінансових ризиків. Всі інші збиткові підприємства державної власності мають бути приватизовані або ліквідовані.

На цій основі має бути здійснений перегляд Державного бюджету на 2009-й рік, особливо видаткової частини.

Комплексний підхід.


Реформування економіки в постіндустріальному світі, а тим більше підчас кризи не може відбуватись за галузевим принципом. Неможливо реформувати окрему галузь без загальних структурних змін впливу держави на економічні процеси.

Головним в цьому впливі безперечно є фіскальна політика та встановлення державою стандартів та регламентів.

Податки - це внески, що сплачують громадяни для захисту та реалізації спільних національних інтересів. Без усвідомлення цієї сутності податків неможливо забезпечити відповідне ставлення до бюджетних коштів. Відповідно фіскальна політика має бути в першу чергу зрозуміла суспільству і підпорядкована вирішенню проблем громади та суспільства.

В умовах кризи саме комплексна фіскальна реформа на ліберальних засадах здатна дати новий стимул економічному розвитку, заохочення інвестицій.

Загальне фіскальне навантаження на бізнес має бути нижче рівня загального оподаткування принаймні країн-сусідів та, за умов виходу на стратегію забезпечення для національного бізнесу стимулів для включення до активної участі у глобальній конкуренції - країн, що демонструють найкращі соціально-економічні показники в світі.

Основою нової податкової системи мають бути прямі податки з громадян, що сплачуються переважно до бюджетів громад за місцем проживання громадян. Це податок на доходи фізичних осіб та податок на майно. Причому податок на доходи фізичних осіб має бути трансформований з оподаткування доходів окремої людини на оподаткування доходів родини. І відповідні податкові преференції (зменшення бази оподаткування, податкові кредити, пов’язані з лікуванням та оздоровленням, отриманням освіти та іншими обставинами) мають визначатись виходячи з розміру сукупного доходу на одного члена родини. Це спростить адміністрування цих податків та стимулюватиме розвиток сім’ї як суспільного інституту.

Прямі податки мають сплачувати самі громадяни або за їх добровільним дорученням - роботодавці.

Інші податки та збори мають бути розділені на бізнесові (патентні), рентні та акцизні. Має бути здійснений перехід від домінування бізнесових (патентних) податків (податок на прибуток, ПДВ, єдиний податок, фіскальний сільськогосподарський податок тощо) до прямих, рентних (екологічних) та акцизних податків.

Податкова реформа має з одного боку забезпечити прості, прозорі та ліберальні умови ведення бізнесу, з іншого - стимулювати ефективне та раціональне використання енергетичних та природних ресурсів, екологізацію економіки та стимулювати освітнє та оздоровче самовдосконалення громадян.

Одним з першочергових заходів податкової реформи має стати законодавче врегулювання спрощеної системи оподаткування. Головними принципами її мають стати:
- уніфікація адміністрування для фізичних та юридичних осіб;
- унеможливлення використання єдиного податку для мінімізації податкових зобов’язань суб’єктами великого бізнесу та для легалізації контрабандної та неякісної продукції;
- стимулююча (преференціальна) функція єдиного податку саме для суб’єктів малого бізнесу;
- можливість поширення спрощеної складової єдиного податку на суб’єктів підприємництва незалежно від обсягів їх сукупного доходу за вибором самого суб’єкту підприємництва;
- відокремлення системи соціального страхування(за умови впровадження єдиного соціального внеску).

Серед першочергових заходів також мають бути термінове зниження ставки ПДВ до рівня 12% та спрощення його адміністрування; зменшення податку на прибуток до рівня 15%, зменшення обмежень щодо валових витрат, збільшення норм амортизації, заохочення технологічного оновлення та впровадження інновацій.  Водночас мають бути збільшені рентні платежі, терміново впроваджені податки на майно (для суб’єктів господарювання та фізичних осіб) та ресурсний збір.

Мають бути впроваджені фіскальні стимули проведення підприємствами профільних науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт.

Реалізація податкової реформи тісно пов’язана з необхідністю бюджетної та адміністративної реформи.

Основою цих реформ має стати визначення територіальної громади, як базової адміністративно-територіальної одиниці з можливістю надання повного комплексу адміністративних послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності членів громади. Це означає необхідність забезпечення територіальної громади необхідними фінансовими ресурсами за рахунок оподаткування її членів.

В той самий час райони та області мають бути визначені, як допоміжні адміністративно-територіальні одиниці, які забезпечують більш ефективну взаємодію між територіальними громадами, та між органами державної влади та органами самоврядування територіальних громад.

Оптимальним є проведення адміністративно-територіальної реформи на основі конституційної реформи, але враховуючи існуюче становище доцільним є здійснення адміністративної та бюджетної реформи вже зараз. Зменшення обсягів перерозподілу ресурсів разом із забезпеченням прозорості бюджетного процесу та запровадження проектного фінансування забезпечуватиме більш якісне надання послуг громадянам та зменшення рівня корупції.

Мають бути забезпечені умови територіальної самоорганізації громадян на різних рівнях та механізмів спільного фінансування необхідних проектів забезпечення життєдіяльності з можливістю зменшення на суму проектного внеску бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Стимулювання самоорганізації громадян в сфері вирішення проблем забезпечення умов їх спільної життєдіяльності,  зокрема  таких, як кондомініуми та інші локальні територіальні об’єднання. Такі форми самоорганізації в поєднанні із забезпеченням прозорих ліберальних конкурентних умов ринку комунальних послуг стане одним з головних чинників реформування ЖКГ.

Фінансово-банківська система має бути з одного боку відкритою до притоку великих та довгострокових інвестиційних та кредитних ресурсів, а з іншого максимально захищеною від зовнішніх ризиків, зокрема від спекулятивного капіталу.

Для цього необхідно:
- на законодавчому рівні забезпечити механізм складання регуляторних показників діяльності банків за окремими групами та інструментів регламентації діяльності банків;
- дозволити банкам відносити на валові витрати збитки від реструктуризації боргових зобов’язань та зменшення відсоткової ставки по валютних кредитах чи переведення валютних кредитів в гривневі по фіксованому курсу;
- ухвалити закон про споживче кредитування, яким запровадити жорсткі нормативи щодо управління капіталу для банків, що працюватимуть на рівні споживчого кредитування;
- впровадити механізм відновлення ліквідності проблемних комерційних банків шляхом рефінансування останніх за рахунок емісії  привілейованих акцій з можливим їх зворотнім викупом через певний термін, при збереженні за НБУ усіх функцій нагляду щодо проблемних банків на весь час, коли держава буде власником цих пакетів акцій.

Має бути здійснений перехід від галузевого принципу управління на сучасний функціональний, який базується  на використанні сучасних маркетингових та управлінських стратегій.

На основі всебічного аналізу власних ресурсів та власного економічного та технологічного потенціалу з одного боку та всебічного аналізу останніх тенденцій світового економічного розвитку має бути визначений перелік показників  потенційної конкурентноздатності і визначені державні стратегічні інвестиційні пріоритети. Будь-яке дотування чи субсидування підприємств з низьким рівнем потенційної конкурентноздатності(зокрема з високим рівнем споживання невідновлювальних ресурсів та збиткових) за виключенням підприємств що забезпечують безпеку життєдіяльності громадян має бути припинено. В першу чергу це стосується підприємств вугільної та горно-видобувної галузі, металургії та частково хімічної промисловості. Ми не можемо дозволити собі дотувати галузі на ріні більше трьох річних фондів заробітних плат працюючих в ній.

Натомість мають бути підтримані проекти з виробництва наукоємкої продукції, з впровадження новітніх технологій та ті які допомагатимуть активному просування національної продукції на зовнішні ринки, проведенню зовнішньоекономічної експансії та підвищенню загального рівня конкурентноздатності економіки України.

Одними з головних секторів, за рахунок розвитку яких Україна може вийти з кризи, є сільське господарство та переробна промисловість.

Розвиток сільського господарства не відбудеться без термінового впровадження ринку землі. Але цьому має передувати ряд заходів, які мають бути здійснені негайно. Це:
- повна інвентаризація земель та створення єдиного земельного кадастру в електронній та документальній формі з картографічним підтвердженням та відкритим доступом;
- створення на базі цього кадастру карти родючості земель сільськогосподарського призначення з рекомендаціями щодо можливого використання земель;
- створення державного запасу земель сільськогосподарського призначення та екоземель;
- оцінка перспективи кліматичних змін в частині їх впливу на родючість земель в різних регіонах України;
- створення системи коефіцієнтів щодо оцінки якості земель та застосування його для обчислення платежів за землю.
Україна має в повній мірі використати свій аграрний потенціал та відновити свій статус житниці Європи.

Для цього необхідне:
- впровадження нових стандартів якості та безпеки харчової продукції, диференціація фіскального тиску  та дотаційної підтримки відповідно до ступеню екологічної безпеки та якості продукції;
- впровадження програми відновлення родючості та зрошуваності земель, інших механізмів підтримки сільгоспвиробників у відповідності до вимог ГААТ/СОТ(зокрема розвиток логістичної інфраструктури та системи надання соціальних послуг в сільській місцевості);
- запровадження можливої попередньої оплати продукції при держзамовленні за умов страхування ризиків врожаю та розрахунків;
- стимулювання створення агропромислових холдингів з повним циклом переробки продукції;
-  законодавче та нормативне забезпечення стимулів для утворення та діяльності аграрних бізнес-асоціацій, як інструментів колективної дії невеликих аграрних підприємств, мають забезпечити, зокрема: створення ефективної системи збуту, включно із власною мережею роздрібної торгівлі та переробного комплексу сільськогосподарської продукції, забезпечуючи відповідну диверсифікацію ринків збуту та доходів, а також безумовний доступ до «полиці» в торгівельній мережі.

Реформування енергетичного сектору має забезпечити повну прозорість господарських відносин в галузі енергетики.

Головними приорітетами мають бути стимулювання заміщення споживання невідновлюваних енергоресурсів споживанням енергії, переважно електричної, розвиток атомної енергетики(в тому числі створення власного замкнутого ядерно-паливного циклу), стимулювання використання альтернативних (відновлюваних) джерел енергії.

Крім власне енергетичних факторів розвитку галузі, головними пріоритетами мають бути також екологічні фактори впливу галузі на навколишнє середовище.
Такі фактори впливу мають знаходитися в межах достатніх для забезпечення біологічної безпеки держави взагалі та нових стандартів якості та безпеки харчової продукції, зокрема.

 Необхідно  терміново запровадити наступні інститути ринку:
- енергетичні баланси на рівні громад, регіонів та мегаполісів;
- енергетичний аудит, як самостійна державна експертно-контролююча ланка;
- державні стандарти ефективності енергоспоживання та енергозабезпечення;
- нормативні регулятори ринку, які мають збалансувати вимоги щодо проведення реструктуризації та реновації енергокомплексу.

Необхідно скласти сукупний енергетичний баланс країни При складанні такого балансу на середньо та довгостроковий період слід враховувати фактори оптимізації структури витрат разом із диверсифікацією збуту як на внутрішній ринок, так і на зовнішні, фактори впливу імпорту первинних енергоресурсів на економічну та політичну безпеку держави, граничні фактори впливу на навколишнє середовище, виходячи із стандартів біологічної безпеки держави. Необхідно провести енергоаудит підприємств, організацій та установ, комунального сектору енергоспоживання; необхідне термінове забезпечення кожної оселі лічильниками споживання газу, води тощо.

Головним чинником для реальної економії є висока вартість ресурсів та фінансування ресурсозбереження. Суттєвим стимулом до енерго- та ресурсозбереження має стати запровадження ресурсного збору (надбавки до ціни на газ, нафтопродукти, вугілля, інші невідновлювані енергоресурси та природні ресурси) з фізичних осіб та суб’єктів господарювання. Акумулювання його на спеціальних рахунках Держказначейства, окремо для фізичних осіб та суб’єктів господарювання. Впровадження компенсаційних субсидій для фізичних осіб на енергозбереження за рахунок рівного поособового розподілу надходжень від ресурсного збору з фізичних осіб. Фінансування на засадах прозорості і конкурентності проектів з енергозбереження за рахунок надходжень ресурсного збору з суб’єктів господарювання.

Мають бути встановлені єдині енергетичні тарифи для населення та суб’єктів господарювання. На першому етапі встановлення таких тарифів використати механізм компенсації подібний ресурсному збору.

Необхідно перейти від тарифу «витрати плюс фіксований прибуток» до тарифного регулювання, що створює стимули для зменшення втрат та енергозбереження. Оптимізувати структуру витрат суб’єктів природних монополій, стимулювати реалізацію програм, спрямованих на запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення якості наданих послуг.

Необхідно створити державний резерв земель, необхідних для розвитку транспортної та енергетичної інфраструктури.

При складанні перспективної енергетичної політики України, при розрахунку мають бути враховані стратегічні інтереси і потреби інших сегментів ринку України, в першу чергу перспективи розвитку аграрного ринку України. Для забезпечення ефективного конкурентного середовища такий ринок в першу чергу вимагатиме значного підвищення екологічної чистоти територій, що впливатиме як на структуру енергогенерації, так і на необхідність переведення енергоспоживачів, в першу чергу транспорту і промисловості, на більш екологічно чисті види енергії.

Має мути максимально лібералізований та спрощений режим доступу виробників та споживачів енергії до транспортних мереж. Поєднання функцій з виробництва та транспортування енергії має бути заборонено. Мають бути розподілені за різними суб'єктами господарювання кожна із функцій, а саме виробництво. постачання та збут електричної енергії; відносно природного газу на промислові та побутові потреби - відповідно функції із його видобутку, постачання та збуту.

Таким же чином має бути проведена і лібералізація відносин в сфери ЖКГ, яка в першу чергу має забезпечити можливості для споживачів комунальних послуг вільного, прозорого, конкурентного вибору постачальників цих послуг та створити умови для енерго- та ресурсозбереження

Головними завданнями соціальної реформи є:
- створення простої, прозорої системи забезпечення державою мінімальних соціальних гаранті кожному громадянину;
- створення системи можливостей та стимулів для вирішення громадянами питань свого соціального забезпечення за рахунок страхових та пенсійних внесків.

Першим етапом соціальної реформи має стати термінове впровадження єдиного соціального внеску, який має сплачуватись самими громадянами, ставка якого не має перевищувати 15%, з одночасним зняттям обмеження розміру заробітної плати , з якої має сплачуватись ЄСВ та запровадження регресивної системи щодо великих доходів (з 15 до 3 відсотків).

Адмініструватись ЄСВ має державною податковою адміністрацією, сплачуватись на рахунки Держказначейства, звідки за встановленою формулою розподілятись між Пенсійним та страховими фондами. Водночас має бути запроваджена система прямих відносин між громадянами та фондами. Роботодавці мають лише інформувати податкову адміністрацію про виплачену заробітну плату та безкоштовно за дорученням найманих працівників здійснювати адміністрування сплати ними ЄСВ (а у випадку впровадження аналогічної норми з ПДФО - і його).

Страхові виплати мають здійснюватись самими фондами безпосередньо громадянам. Бюджети та видаткові реєстри фондів мають бути відкритими.  Самі ж фонди мають бути перетворені на державні страхові фонди зі спеціальним статусом без впливу профспілок та асоціацій роботодавців та позбавлені непрофільних функцій, а відповідно витрат. Це дозволить вивести з тіні виплату заробітної плати, не допустити зменшення надходжень до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Має бути впроваджена єдина система обрахунку та нарахування пенсій з обмеженням максимального розміру пенсій, що виплачується за рахунок солідарної пенсійної системи.

Окремим проміжним етапом соціальної реформи в комплексі заходів з реформування системи охорони здоров’я має стати запровадження загальнообов’язкового медичного страхування в рамках Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та відповідної системи взаємодії Фонду з медичними закладами.

Другим етапом соціальної реформи має стати злиття всіх фондів соціального страхування в один, запровадження персональних пенсійного та соціального рахунків, створення фіскальних стимулів для додаткового добровільного пенсійного та соціального страхування як через державні, так і через приватні пенсійні фонди та страхові компанії, та поступове збільшення пенсійного віку. Також має бути створена система стимулювання створення та розвитку недержавних фондів соціального та пенсійного страхування за участю профспілок та асоціацій роботодавців.

Третім етапом соціальної реформи має стати поступовий перехід від солідарної через змішану до персоніфікованої системи соціального та пенсійного страхування.
Реалізація соціальної реформи має бути завершена до 2011 року, перший етап проведений в першому півріччі, максимум до кінця цього року.

Реформа системи охорони здоров’я.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров‘я (ВООЗ) здоров‘я є станом повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не тільки відсутності хвороб або інших вад, а основний спосіб його збереження полягає в зменшенні рівня ризиків в середовищі, що оточує людину та підвищення інформованості людини, щодо можливостей збереження та вдосконалення здоров‘я.

Головним напрямком реформування системи охорони здоров’я має стати заміна медицини лікування захворювань на медицину збереження та розвитку здоров’я. Здоровий спосіб життя та зміцнення здоров’я мають бути невід’ємною частиною системи охорони здоров’я.

Це має передбачати:
• термінове затвердження системи критеріїв оцінки стану здоров’я людини та чинників, що впливають на цей стан;
• визначення загроз здоров‘ю населення, обумовлені шкідливими звичками способу життя, екологічними, професійними впливами та інфекціями, негативним перебігом генетичних процесів, відсутністю доступу до якісної медичної допомоги. Приоритезування загроз за територіями
• розвиток системи профілактики захворювань та умов для підтримання та розвитку громадянами свого здоров’я, в тому числі і засобами нетрадиційної медицини;
• створення системи критеріїв та контролю якості медичних та оздоровчих послуг;
• створення системи стимулів та мотивацій для громадян для дотримання здорового образу життя та власного оздоровлення, в тому числі і засобами страхової медицини;
• запровадження через систему освіти відповідних курсів щодо методик та навичок самооздоровлення та саморозвитку, активне пропагування здорового образу життя та здорового харчування;
• визначення переліку базових медичних послуг(включаючи забезпечення медикаментами), безкоштовність та якість надання яких гарантується державою;
• затвердження стандартів якості та екологічних стандартів для всіх сфер, включаючи виробництво продуктів та товарів, надання послуг, забезпечення умов праці, будівництво та розвиток територій, розвиток інфраструктури об‘єктів підтримки здорового способу життя тощо;
• створення базових потужних діагностичних центрів із забезпеченням можливості оперативної комунікації з ними будь-якого державного чи муніципального медичного закладу.

Першочерговими заходами мають стати:
- проведення інвентаризації наявних державних та муніципальних медичних ресурсів;
- проведення атестації медичних працівників на основі нових критеріїв якості надання медичних послуг;
- проведення комплексного обстеження всіх громадян, дослідження та моніторингу екологічного стану, визначення на цій основі пріоритетних профілактичних заходів.

З метою граничного обмеження зростання забруднення атмосфери та води мають бути реально запроваджені гранично допустимі норми забруднення, законодавчо закріплені для всіх галузей промисловості. Необхідно запровадити жорсткий контроль за дотриманням норм гранично допустимих концентрацій для підприємств всіх галузей промисловості. Необхідно запровадити спеціальний механізм моніторингу та звітності, який передбачатиме жорстку систему стягнень за недотримання цих норм. Частину коштів з цих стягнень варто спрямувати на покращення медичного обслуговування.

В рамках реалізації політики екологічного оздоровлення країни необхідно:
- створити єдину автоматизовану інформаційну систему моніторингу навколишнього середовища та природних ресурсів
- здійснити екологічне районування території України. Визначити екологічно допустимі межі видобутку природних ресурсів та обмеження забруднення навколишнього середовища. Розробити критерії оцінки та порівняння різних територій.
 - створити єдиний реєстр геологічної та геофізичної інформації та єдиний  державний кадастр природних ресурсів.

Система стандартизації та сертифікації продукції, обліку товарних потоків та нагляду сукупно повинна забезпечувати безпеку громадян як споживачів, а також по можливості захищати внутрішній ринок.

Необхідно термінове запровадження нових стандартів безпеки продукції на основі показників вищих за аналогічні європейські, та на основі дотримання вимог Угоди про технічні бар’єри в торгівлі. Одночасно варто скористатись нормами Угоди про субсидії та інші компенсаційні заходи, яка дозволяє у випадку встановлення нових екологічних та безпекових стандартів субсидувати власних виробників задля забезпечення можливості дотримання ними нових стандартів.

Необхідно створити систему залучення громадських організацій на основі критеріального відбору для участі в здійсненні вибіркового контролю за дотриманням стандартів.

Необхідно запровадити систему інформування громадян про головні безпекові показники якості продукції та відповідні обмеження щодо недобросовісної реклами, в першу чергу продукції для дітей.


Реформа освіти має бути тісно пов’язана з усвідомленням громадянами себе спільнотою - українською нацією. Тому що саме освіта (якщо розуміти під цим терміном весь процес виховання та подальшого самовдосконалення людини) забезпечує конкурентоздатність людини та конкурентоздатність нації.

Відповідно реформа системи освіти має бути спрямована на:
- забезпечення можливості кожній дитині з моменту народження отримання належного виховання, харчування, медичного забезпечення, знань та навичок, необхідних для повноцінного розвитку та подальшої самореалізації себе як людини та громадянина;
- забезпечення можливості вільного вибору місця отримання та можливості надання послуг з освіти за умов дотримання загальнообов’язкових стандартів освіти;
- забезпечення можливостей для всебічного розвитку людини через можливість отримання нею необхідних їй знань для подальшої самореалізації, впровадження принципу безперервної освіти;
- забезпечення гармонійного поєднання освіти, науки та бізнесу в інтересах розвитку суспільства та підготовки конкурентоздатних фахівців для підвищення конкурентоздатності економіки України.

В умовах кризи першочерговими завданнями є:
- термінова розробка та впровадження нових освітніх стандартів, зокрема щодо іноземних мов, цивільних прав в Україні і світі, податкового та бухгалтерського обліку, оздоровчих навичок;
-  забезпеченням доступності якісних освітніх послуг для всіх дітей, незалежно від місця проживання та статків батьків;
- забезпечення конкурентності в наданні послуг з освіти шляхом запровадження принципу «гроші ходять з дитиною»;
- на основі цього принципу забезпечення оздоровчо-харчового мінімуму потреб дитини;
- запровадження нових програм та стандартів з підготовки педагогічних кадрів, які передбачатимуть підвищення вимог до морально-етичних та психологічних якостей абітурієнтів та обов’язкове отримання практичних навичок у сферах новітніх надбань науки та практики, а саме інтегративної психології та ноосферної освіти;
- державну підтримку освіти за педагогічними та психологічними спеціальностями;
- створення умов для дистанційного отримання якісної освіти;
- створення умов для отримання громадянами безперервної освіти, розвиток системи професійної перепідготовки громадян;
- забезпечення отримання громадянами через систему освіти екологічної та іншої інформації щодо умов їх життєдіяльності та можливостей покращення цих умов;
- стимулювання конкурентності в вищій та професійно технічній освіті через підвищення статусу держзамовлення на випускників, забезпечення його прозорості і вмотивованості.

Ключовим фактором створення та розвитку сучасної конкурентоздатної економіки є налагодження тісних зв’язків між учбовим та науково-дослідницькими напрямками в діяльності вищих навчальних закладів. В зв’язку з цим необхідно виробити механізм розміщення держзамовлення на проведення досліджень у провідних вищих навчальних закладах України, що здійснить інтеграцію науки та освіти. Маємо розробити і впровадити власну концепцію інноваційного розвитку на основі інновацій і знань

В рамках загальних домовленостей щодо взаємного непоборювання під час кризи між різними політичними силами необхідно зняти з порядку денного питання, що розколюють суспільство.

Водночас стимулювати видавництво літератури та виробництво теле-відеопродукції для неукраїномовних українців про історію України з метою усвідомлення власного історичного коріння, як стимулу інтеграції нації.

Налагодження громадських і культурних зв'язків і обмінів між різними регіонами, розвиток внутрішньої транспортної інфраструктури, розвиток міжрегіонального туризму також мають складовою політики інтеграції.

Необхідне створення фінансових умов для підтримки українського видавництва та кіно-телевиробництва шляхом запровадження зборів за продаж та прокат в Україні продукції іноземного походження та перерозподіл цих коштів на конкурентних прозорих засадах між видавництвами та виробниками кіно-телепродукції, яка ефективно, тобто користуючись попитом, пропагуватиме український патріотизм та гуманістичні цінності.