logo shapca chess

Проекти

Проект Конституції України

 

Виконана на замовлення Асоціації міст України

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Український народ - громадяни України всіх національностей,

виражаючи свою суверенну волю,

спираючись на свою багатовікову історію державотворення та самоврядування,

усвідомлюючи себе невід'ємною частиною людства і Всесвіту,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, утвердження принципів безпеки людини та рівності можливостей самореалізації,

бажаючи гідно та вільно жити на засадах єдності, взаємоповаги та справедливості в соціально-духовному середовищі в гармонії з навколишнім світом,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну соціальну правову державу,

усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

приймає цю Конституцію, як Суспільний Договір та Основний Закон України.

Розділ І ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ

Стаття 1 Україна є суверенною демократичною соціальною правовою державою, що створена на основі Суспільного договору між громадянами України для забезпечення безпеки та рівних можливостей для розвитку і самореалізації громадян на основі усвідомлення ними спільних цінностей та інтересів.

Держава:

- забезпечує безпеку народу і кожного громадянина;- захищає гідність, права та свободи громадян;

- сприяє зростанню добробуту громадян та безперервному розвитку.

Стаття 2 Людина, її життя, здоров'я та щастя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.

Права і свободи людини, забезпечення умов її розвитку визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини, турбота про рівність можливостей розвитку людей та забезпечення їх безпеки є головним обов'язком держави.  

Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність.

Стаття 3 Український народ є єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо шляхом референдуму та установчих органів і через державні органи та органи місцевого самоврядування.Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно Українському народу і не може бути узурповане будь-якими органами влади, посадовими особами, організаціями чи будь ким. Громадяни України мають право чинити спротив будь кому, хто посягає на конституційний лад, якщо інші засоби не можуть бути застосовані.Україна є республікою.

Стаття 4 Суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є єдиною, цілісною і недоторканною.

Стаття 5 В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Будь-які правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 6 Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу через установчу владу народу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7 Україна є унітарною державою.Адміністративно-територіальний устрій України ґрунтується на принципі повсюдності місцевого самоврядування.Основою адміністративно-територіального устрою України є громади.Громада є базовою адміністративно-територіальною одиницею з можливістю надання повного комплексу адміністративних та соціальних послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності жителів громади.Також систему адміністративно-територіального устрою України складають округи – допоміжні адміністративно-територіальні одиниці (як правило з чисельністю від 250 тисяч громадян) та Автономна Республіка Крим.Столицею України є місто Київ.Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.Адміністративно-територіальний устрій України визначається Законом про засади адміністративно-територіального устрою України.

Стаття 8 В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється за принципом субсидіарності. Держава забезпечує додержання Конституції України та законів при здійсненні повноважень місцевого самоврядування. Права місцевого самоврядування захищаються.

Стаття 9 Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють свої повноваження на основі транспарентності, підконтрольності та підзвітності перед громадянами та суспільством.Порушення процедур, встановлених Конституцією та законами України, при ухваленні рішень органами чи посадовими особами державної влади та місцевого самоврядування є достатньою підставою для визнання будь-якого рішення не чинним.Посадові особи несуть особисту майнову та кримінальну відповідальність за порушення Конституції України, законів України, безпеки, прав та свобод громадян України.  

Стаття 10 Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Держава забезпечує ведення єдиного земельного кадастру в електронній та документальній формі з картографічним підтвердженням та відкритим доступом, за винятком інформації, що віднесена законом до державної таємниці.Правовий режим державної та комунальної власності на землю та відповідні природні ресурси визначається законом.Кожен має право користуватися природними ресурсами, що є об'єктами права державної та комунальної власності, у порядку, встановленому законом.

Стаття 11 Право приватної власності гарантується відповідно до закону.Власність зобов'язує. Використання власності не повинно завдавати шкоди правам, свободам і гідності людини, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі та навколишнього середовища.Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну та екологічну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 12 Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Державні органи та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, відповідно до повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Стаття 13 В Україні визнається і діє принцип єдиного громадянства.

Стаття 14 Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Органи місцевого самоврядування та органи державної влади зобов’язані забезпечити надання відповідних публічних послуг мовою будь-якої національної меншини, зареєстрованої на території відповідної громади. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 15 Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, збереженню її історичної пам’яті, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин в Україні. Історична та культурна спадщина охороняється законом. Держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України.

Стаття 16 Держава сприяє утвердженню та розвитку громадянського суспільства. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної, ідеологічної та культурної багатоманітності. Жодна політична ідеологія не може бути визнана державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава сприяє розвитку діалогу між соціальними партнерами.

Стаття 17 Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією України. Насильство не може бути засобом обстоювання політичних інтересів. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Діяльність політичних партій в Україні ґрунтується на засадах демократії, відкритості та вільній конкуренції. В Україні гарантується право на опозиційну діяльність.  

Стаття 18 Забезпечення безпеки та здоров’я людини, екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду Українського народу та природних ресурсів є обов'язком держави. Держава забезпечує розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не може ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби, для чого регулює екологічні, економічні та соціальні складові розвитку, забезпечуючи їх збалансовану інтеграцію.

Стаття 19 Оборона України, захист її суверенітету, цілісності і недоторканності території держави покладаються на Збройні Сили України. Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою захоплення влади і повалення конституційного ладу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 20 Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Україна самостійно вирішує питання про вступ чи приєднання до міжнародних організацій, політичних та економічних міждержавних об'єднань і вільний вихід із них. Чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана у відповідності до Конституції України, є частиною законодавства України. Якщо міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана у відповідності до Конституції України, встановлює інші правила, ніж передбачені законом, застосовуються правила міжнародного договору. Міжнародний договір не може суперечити Конституції України. Укладення міжнародного договору, який суперечить Конституції України, можливе після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 21 Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Герб України - Тризуб золотого кольору на синьому щиті. Державний Гімн України - національний гімн на музику Михайла Вербицького в редакції, визначеній законом. Порядок використання державних символів України встановлюється законом.

Стаття 22 Грошовою одиницею України є гривня.

Розділ II ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 23 Усі люди від народження є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невід’ємними та непорушними.

Стаття 24 Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Правові акти, які погіршують становище громадян не створюють жодних прав та обов’язків і не підлягають застосуванню. Особа не підлягає юридичній відповідальності за невиконання таких актів.

Стаття 25 Кожна людина має право на самореалізацію та вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права, свободи та безпека інших людей. Кожна людина має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується її самореалізація та вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 26 Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та судом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані в межах своїх повноважень надати кожній особі гарантії захисту від впливів негативних обставин в період старості, неспроможності, хвороби, нещасного випадку, безробіття, материнства, сирітства та вдівства.Особи, які зазнали лиха, та неспроможні утримувати себе, мають право на допомогу та підтримку, та на отримання засобів, необхідних для гідного людини життя. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані в межах своїх повноважень виключити соціальні, економічні та фізичні незручності, яких зазнають інваліди.Жінці і чоловіку гарантуються рівні можливості для реалізації своїх прав і свобод.Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.  

Стаття 27. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Зміна громадянства України на громадянство іншої держави тягне припинення громадянства України з дати отримання особою громадянства іншої держави.Україна гарантує піклування та захист усіма доступними засобами своїм громадянам, які перебувають за її межами.  

Стаття 28. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Держава створює умови для натуралізації дітей без громадянства.

Стаття 29. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов’язок держави – охороняти і захищати життя людини. Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або страчений. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.  

Стаття 30. Кожен має право на повагу до його людської гідності і честі. Гідність та честь громадянина є недоторканими.Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Кожен громадянин має право на захист своєї честі та гідності.

Стаття 31. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сорока восьми годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сорока восьми годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Всі допити затриманого мають фіксуватись відеозаписами, у окремих випадках у разі неможливості здійснення відеозапису – фіксуватись аудіозаписами. Результати допитів, отримані в інший спосіб не можуть бути використані, як доказі у суді.Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.  

Стаття 32. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.  

Стаття 33. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.  

Стаття 34. Ніхто не може зазнавати втручання в його приватне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, громадського порядку, економічного добробуту, охорони здоров’я населення та захисту прав і свобод людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.  

Стаття 35. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.  

Стаття 36. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Ніхто не може бути підданий переслідуванню за свої переконання. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.  

Стаття 37. Кожен має право на свободу думки, совісті і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, безпеки, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.  

Стаття 38. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Кожен, хто працює, має право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Стаття 39. Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Діяльність політичних партій в Україні ґрунтується на засадах демократії, відкритості та вільній конкуренції. Програма політичної партії має містити пропозиції щодо рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, які буде ініціювати партія у випадку здобуття нею перемоги на відповідних виборах. Засновниками та членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюється Конституцією України та законами України. Фінансування політичних партій допускається лише громадянами України. Забороняється фінансування політичних партій юридичними особами, іноземними державами або іноземними громадянами. Забороняються також анонімні внески. Законами України можуть встановлюватись додаткові обмеження фінансування політичних партійУтворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Стаття 40. Громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів установчої влади, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.Громадяни мають право брати участь у здійсненні правосуддя.Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 41. Кожен має право на свободу участі у зібраннях, яке включає право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 42. Громадяни України мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Особи, які порушують право громадян на індивідуальні чи колективні письмові звернення, або особисті вернення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Стаття 43. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належними йому об’єктами права приватної власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди безпеці, здоров’ю, правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Стаття 44. Кожен має право на приватну ініціативу та підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані в межах своїх повноважень захищати права споживачів, здійснювати контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, вести відкритий реєстр товарів та послуг з питань безпеки та якості, сприяти діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 45. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі і своїй сім’ї на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення з роботи. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Винагорода за працю встановлюється відповідно до її кількості та якості і не може бути нижчою за офіційно встановлений прожитковий мінімум.У випадках тимчасової незайнятості з причин незалежних від громадянина, йому гарантується право на державну допомогу відповідно до закону. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Стаття 46. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 47. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 48. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, цільових внесків підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Держава стимулює розвиток всіх видів соціального та пенсійного страхування.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Стаття 49. Кожен має право на житло. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані в межах своїх повноважень створювати умови, за яких кожний громадянин чи сім’я матимуть змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду, заохочує діяльність з будівництва для соціального житлового забезпечення. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 50. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані в межах своїх повноважень забезпечувати функціонування системи інформування громадян про головні безпекові показники якості продукції та недопущення недобросовісної реклами продукції, особливо продукції для дітей.Безпеку громадян як споживачів має забезпечувати державна система стандартизації та сертифікації продукції.

Стаття 51. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.Головним пріоритетом системи охорони здоров’я є забезпечення збереження та зміцнення здоров’я.Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.Перелік базових медичних послуг включно з забезпеченням медикаментами, безкоштовність надання та якість яких гарантується державою, підлягає визначенню в спеціальному законі. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності та розвитку медичне страхування.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані в межах своїх повноважень забезпечувати стимулювання здорового способу життя, здорового харчування, розвиток фізичної культури і спорту, забезпечувати санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 52. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Право на відшкодування збитків, завданих порушенням цього права, гарантується. Держава зобов’язана забезпечувати екологічно допустимі межі і об’єми видобутку та використання природних ресурсів, обмеження забруднення природного середовища. Будь-яка інформація про екологічні загрози населенню не може бути предметом державної або іншої передбаченої Законом таємниці. Держава забезпечує ведення єдиного реєстру геологічної та геофізичної інформації, єдиного реєстру вивільнення та переносу забруднювачів та єдиного державного кадастру природних ресурсів, а також єдину інформаційну систему моніторингу стану навколишнього середовища та природних ресурсів.Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів, товарів та послуг, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Завданням держави є забезпечення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь на основі збалансованого розв‘язання проблем соціально-економічного розвитку, збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу. Діяльність в державі має враховувати закони природи та підпорядковуватись обмеженням, які ними визначаються.

Стаття 53. Сім’я є природним та основним осередком суспільства. Громадяни мають право на шлюб, сім’ю та повагу до сім’ї. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані виховувати та утримувати дітей до їх повноліття. Виховання дітей має здійснюватись на засадах здорового способу життя, моралі, духовності, поваги до суспільства. Держава від імені суспільства здійснює нагляд за вихованням дітей. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я як спільнота дорослих та дітей, підтримується, охороняється та захищається державою.

Стаття 54. Продовження Роду та народження дітей визнається національним пріоритетом. Держава стимулює народження та виховання людини та громадянина.Кожній дитині, з моменту її народження, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити належне харчування, медичне забезпечення, навички та знання, необхідні для повноцінного формування людини і громадянина. Діти та молодь мають право на сприяння держави в їхньому розвитку і становленні як незалежних та соціально значущих особистостей .Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 55. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Середня освіта передбачає отримання знань та навичок збереження та розвитку здоров’я, самовдосконалення, самозахисту, захисту та реалізації прав і свобод громадянина, взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі з урахуванням їх особистих здібностей.Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства. Держава забезпечує своєчасне виявлення та максимальну можливість реалізації виявлених здібностей громадян.

Стаття 56. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист права інтелектуальної власності, їхніх моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 57. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 58. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 59. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 60. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи чи в будь-який інший спосіб поліпшують її становище. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Стаття 61. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Стаття 62. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні чи незаконні розпорядження, накази або акти.За віддання і виконання явно злочинного розпорядження, наказу або акту настає юридична відповідальність.

Стаття 63. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.  

Стаття 64. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачення осіб, які обіймають посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також осіб, що офіційно претендують на зайняття таких посад, може ґрунтуватись на доказах, зібраних в не передбачений законом спосіб, якщо цей спосіб не становив загрози здоров’ю та життю цих осіб та інших громадян та збереженню державної таємниці, визначеної законом.У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.  

Стаття 65. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист. Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом або встановлені вироком суду.  

Стаття 66. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 25, 26, 27, 29, 30, 31, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 45, 48, 49, 50, 51, 57, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65 цієї Конституції.

Стаття 67. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, суверенітету Українського народу, шанування її державних символів є обов'язком всіх громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.  

Стаття 68. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду здоров’ю та безпеці інших громадян, довкіллю, історичній та культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Заподіяна шкода підлягає повному відшкодуванню

Стаття 69. Кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори і обов’язкові платежі у порядку і розмірах, встановлених законом.Вільний вибір громади, як місця проживання та сплати податків є підставою для включення громадянина до Реєстру виборців.

Стаття 70. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Стаття 71. Положення цього розділу Конституції України застосовуються також до юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, якщо права та їх юридичні гарантії за своїм змістом та обсягом можуть бути на них поширені.

Розділ III ВЛАДА НАРОДУ

Стаття 74 Український народ реалізує свою владу безпосередньо через референдум, формування установчих органів, вибори органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших органів територіальної самоорганізації населення, народну та місцеву ініціативи та інші форми безпосередньої демократії.

Стаття 75 Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, яким виповнилося на день їх проведення вісімнадцять років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.Для реалізації свого виборчого права громадяни України мають бути членами Реєстру виборців. Порядок реалізації громадянами виборчого права та порядок ведення Реєстру виборців визначаються Виборчим Кодексом та законами України.Народна ініціатива здійснюється громадянами України, які мають право голосу. У місцевих виборах і референдумах беруть участь, місцеву ініціативу здійснюють громадяни України, які мають право голосу і належать до відповідних громад.

Стаття 76 Вибори є прямими і відбуваються на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Усі виборці мають однакову кількість голосів на виборах і голосують особисто. Вибори є вільними. Громадяни самостійно вирішують питання щодо свого членства в Реєстрі виборців та щодо участі у виборах. Виборцям гарантуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення під час голосування. Вибори є періодичними і проводяться у визначені Конституцією України строки та відповідно до закону. Органом відповідальним за організацію та проведення виборів є Центральна виборча комісія України. Центральна виборча комісія України є постійно діючим незалежним, колегіальним, державним органом, який формує та очолює систему виборчих комісій, що утворюються для організації підготовки та проведення: 1) виборів Народного Віча;2) виборів Віча громад;3) виборів депутатів Національних Зборів України;4) виборів Президента України;5) виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;6) виборів депутатів Рад громад;7) виборів депутатів окружних Рад;8) виборів голів громад;9) всеукраїнського референдуму;10) місцевих референдумів.Систему виборчих комісій складають:1) Центральна виборча комісія України;2) територіальні виборчі комісії: виборча комісія Автономної Республіки Крим, окружні виборчі комісії, виборчі комісії громад, дільничні виборчі комісії, інші виборчі комісії, що утворюються відповідно до Конституції України та Виборчого Кодексу України.Центральна виборча комісія формує та очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Народного Віча, Президента України, депутатів Національних Зборів України, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює формує та контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів Рад громад, окружних Рад, голів Громад, та комісій з місцевих референдумів.Центральна виборча комісія України вибирає зі свого складу строком на один рік Голову Центральної виборчої комісії України, двох заступників Голови Центральної виборчої комісії України та секретаря Центральної виборчої комісії України.Членом Центральної виборчої комісії України може бути громадянин України, яких досяг тридцяти років, має вищу юридичну освіту, проживає в Україні протягом останніх десяти років та володіє державною мовою.Член Центральної виборчої комісії України призначається на посаду за поданням Президента України рішенням Ради Громад, ухваленим не менш як двома третинами від його конституційного складу, строком на шість років. Президент України робить подання щодо призначення члена Центральної виборчої комісії на основі відкритого списку претендентів на посади членів Центральної виборчої комісії. Формує такий список претендентів Конституційна кваліфікаційна комісія. Склад цієї комісії затверджується Народним Віче на основі пропозицій юридичних навчальних закладів, наукових установ і громадських організацій.

Стаття 77 Не можуть балотуватися до органів державної влади громадяни України, які під час виборів є військовослужбовцями, делегатами Народного Віча, обіймають посади судді, прокурора, слідчого, Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини, Голови, члена Контрольної палати, Голови, іншого члена Центральної виборчої комісії України, члена Вищої ради юстиції України, інші визначені законом державні посади. На виборах до органів місцевого самоврядування не можуть балотуватись делегати Віча відповідної громади.

Стаття 78 Референдум - це форма прямої демократії, спосіб прийняття громадянами України рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення шляхом голосування.

Всеукраїнський референдум призначається Радою Громад:

а) за народною ініціативою на вимогу не менш як п’яти відсотків громадян України, які мають право голосу та є членами Реєстру виборців, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах територіальних громад;

б) за ініціативою Президента України;

в) за ініціативою Народної Ради України.

Всеукраїнський референдум вважається таким, що відбувся, за умови участі в голосуванні більшості громадян України, які мають право голосу.

Рішення на всеукраїнському референдумі ухвалюються більшістю голосів громадян України, які взяли участь у голосуванні.

Виключно всеукраїнським референдумом, що призначається Радою Громад на основі спільного рішення Народної Ради та Ради Громад приймається рішення про дострокове припинення повноважень Президента відповідно до статті 124 Конституції України.

Виключно всеукраїнським референдумом, що призначається Радою Громад за поданням Президента ухвалюється рішення про надання згоди на обов'язковість для України міжнародного договору щодо зміни території України або міжнародного договору щодо передачі Україною здійснення частини своїх прав міждержавним об'єднанням. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою не допускається щодо законопроектів про скасування повністю чи в окремій частині законів з питань прав і обов'язків громадян, гарантій цих прав, податків, зборів, обов'язкових платежів, бюджету, амністії, юридичної відповідальності.Місцеві референдуми проводяться у громадах відповідно до Конституції України та законів України для вирішення питань місцевого значення. Місцевий референдум вважається таким, що відбувся, за умови участі у голосуванні більшості громадян України, які мають право голосу і належать до відповідної громади. Рішення на місцевому референдумі ухвалюються більшістю голосів громадян України, які взяли участь у голосуванні.

Порядок організації та проведення всеукраїнського та місцевих референдумів визначається законом.

Стаття 79 Народна ініціатива є формою здійснення права Українського народу на ініціювання всеукраїнського референдуму, реалізації права на установчу владу (шляхом скликання Народного Віча, реалізації прав на законодавчу ініціативу.Місцева ініціатива є формою здійснення права членів громади на ініціювання місцевого референдуму, реалізації права на установчу владу (шляхом скликання Віча Громади), реалізації прав на нормативну ініціативу.Засади реалізації народної та місцевої ініціатив встановлюються законом.

Стаття 80 Народне Віче є спеціально уповноваженим установчим органом , який забезпечує реалізацію Українським народом права установчої влади щодо визначення або зміни засад конституційного ладу в Україні. До складу Народного Віча входить від 300 до 360 делегатів, що обираються на установчих органах громад на їх спільних зборах, які визначаються на основі Закону про засади адміністративно-територіального устрою в такий спосіб, щоб від одних зборів висувалося 3 делегати, а загальна їх кількість становила від 300 до 360 делегатів. Делегатом Народного Віча України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти п'яти років, має вищу освіту, право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.Не може бути обраний делегатом Народного Віча Президент України, Віце-президент України, депутат Національних Зборів України, член Уряду України, керівник центрального органу виконавчої влади та його заступник, суддя Конституційного Суду України та суддя судів загальної юрисдикції, громадянина, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Делегат Народного Віча не має права претендувати на обрання його Президентом України, Віце-президентом України, депутатом Національних Зборів України, на призначення його членом вищого органу виконавчої влади, керівником центрального органу виконавчої влади та його заступником, а також суддею України протягом п’яти років після закінчення своїх повноважень.Повноваження делегатів Народного Віча починаються з моменту їх реєстрації Центральною виборчою комісією за результатами виборів.Повноваження Народного Віча починаються після реєстрації Центральною виборчою комісією не менше ніж трьох чвертей від складу Народного Віча в день першого пленарного засідання Народного Віча.Виключними повноваженнями Народного Віча є:а) ухвалення змін та доповнень до Конституції України, її нової редакції;б) ухвалення Закону про засади адміністративно-територіального устрою України;в) ухвалення Виборчого Кодексу України;г) ухвалення Закону про Конституційний Суд України;д) затвердження складу Конституційної кваліфікаційної комісії.Рішення про скликання Народного Віча приймають Національні Збори України:

а) за народною ініціативою на вимогу не менш як п’яти відсотків громадян України, які мають право голосу та є членами Реєстру виборців, за умови, що підписи щодо скликання Віча зібрано не менш як у двох третинах громад;

б) за ініціативою Президента України;

в) за ініціативою Народної Ради України;

г) за ініціативою Ради Громад України.

Народне Віче приймає рішення щодо ухвалення змін та доповнень до Конституції України, її нової редакції не менш як двома третинами від свого конституційного складу.

Не допускається будь-яке втручання у діяльність Народного Віча усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Організація, порядок формування і діяльності Народного Віча, процедура розробки, розгляду та прийняття законів про внесення змін до Конституції України, нової Конституції України визначаються законом про Народне Віче.

Термін повноважень Народного Віча визначається в рішенні про його скликання, але не може бути менший ніж 6 місяців. Делегати Народного Віча зобов’язані ухвалити рішення по всіх пунктах Переліку питань, що виносяться на розгляд Народного Віча у відведений термін повноважень.

У випадку ухвалення нової редакції Конституції України або внесення змін до першого та другого розділів Конституції України рішення Народного Віча підлягає затвердженню Всеукраїнським референдумом.

Стаття 81 Віче Громади є спеціально уповноваженим органом , який забезпечує реалізацію членами відповідної територіальної громади права установчої влади. Делегати Віча Громади обираються за багатомандатними округами по 3 делегати від округу на основі мажоритарної системи відносної більшості в кількості від 30 до 150 делегатів на основі Закону про засади адміністративно-територіального устрою. Термін повноважень делегатів Народного Віча та Віча громади – 3 роки.Делегатом Віча Громади може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти п'яти років, має вищу освіту, право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років, з яких не менше року на території відповідної громади. Не може бути обраним до Віча Громади громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Делегат Віча Громади не має права претендувати на обрання його головою громади, депутатом представницького органу місцевого самоврядування, а також суддею України протягом терміну своїх повноважень.Віче Громади:а) ухвалює Статут Громади, вносить до нього зміни;б) бере участь в виборах делегатів Народного Віча;в) обирає громадських інспекторів.

Розділ IV ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 82 Органи державної влади і органи місцевого самоврядування створюються, формуються та діють задля узгодження, захисту та реалізації цінностей та інтересів громадян України.Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють свої повноваження на основі транспарентності, підконтрольності та підзвітності перед громадянами та суспільством.Категорії відомостей, що належать до державної таємниці чи інформації з обмеженим доступом, визначаються законом.Незаконна діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб не може бути предметом державної або іншої захищеної законом таємниці.Інформація щодо ініціювання, погодження, ухвалення та виконання рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, збору податків та зборів, витрачання коштів бюджетів всіх органів державної влади та місцевого самоврядування, крім віднесеної законом до державної таємниці, має бути відкритою та доступною.

Стаття 83 Головними принципами державної служби є патріотизм, професійність, порядність, відповідальність та політична нейтральність.Призначення на посади в органах державної влади та місцевого самоврядування здійснюється відкрито на конкурсній основі, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.Дотримання цих принципів забезпечує Національний комітет державної служби України. Порядок формування та діяльності Національного комітету державної служби України встановлюється Конституцією України та законом.

Стаття 84 Посадові особи несуть особисту майнову та кримінальну відповідальність за порушення Конституції України, законів України, безпеки, прав та свобод громадян України. Особа до якої набрав остаточної законної сили обвинувальний вирок суду за злочин, який вчинено нею, як посадовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, позбавляється права обіймати будь-які посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування пожиттєво. Особа, що була усунута з поста Президента України в порядку імпічменту або в порядку, передбаченому статтею 124 Конституції України, позбавляється права обіймати будь-які посади в органах державної влади чи місцевого самоврядування пожиттєво.

Розділ IV НАЦІОНАЛЬНІ ЗБОРИ УКРАЇНИ

Стаття 85 Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Національні Збори України.

Стаття 86 Національні Збори України складаються з двох палат -. Народної Ради та Ради Громад Народна Рада України складається з 300 депутатів, що обираються на прямих виборах громадянами України, які мають право голосу, на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування у загальнонаціональному виборчому окрузі на основі пропорційної виборчої системи відкритих преференційних списків строком на 4 роки. Депутати Ради Громад обираються на спільних зборах Рад територіальних громад, утворених відповідно до Закону про засади адміністративно-територіального устрою. Кожні збори висувають 3 делегати, загальна кількість представлених у Раді Громад делегатів не може перевищувати 150 осіб та бути меншою за 120 осіб. Кожні два роки відбувається оновлення третини складу обраних депутатів Ради Громад - обираються по одному депутату, обраному на спільних зборах Рад територіальних громад, утворених відповідно до Закону про засади адміністративно-територіального устрою.

Стаття 87 Депутатом Народної Ради може бути обраний громадянин України, який має право голосу та є членом Реєстру виборців. Депутатом Ради Громад може бути обраний громадянин України, який на день виборів має право голосу та є членом Реєстру виборців і якому виповнилося тридцять п'ять років. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.

Стаття 88 Чергові вибори депутатів Національних Зборів України проводяться не пізніше ніж за дев'яносто днів до завершення строку, на який їх було обрано. У разі дострокового припинення повноважень депутата Ради Громад вибори нового депутата проводяться протягом шістдесяти днів з дня дострокового припинення повноважень відповідного депутата. Порядок проведення виборів депутатів Національних Зборів України встановлюється Виборчим Кодексом.

Стаття 89 Депутат Національних Зборів України набуває повноважень з моменту складення ним на засіданні відповідної палати Національних Зборів України присяги такого змісту: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет України, дбати про благо Вітчизни, безпеку та добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів, діяти в інтересах усіх співвітчизників». Депутати, обрані до нового складу Народної Ради, складають присягу на її спеціальному засіданні перед відкриттям першої сесії Народної Ради. Відмова скласти присягу означає втрату мандата депутата Національних Зборів України.

Стаття 90 Депутат Національних Зборів України здійснює свої повноваження на постійній основі. Депутат Національних Зборів України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду судді, іншу державну посаду, бути на військовій, дипломатичній чи іншій державній службі, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Вимоги щодо несумісності мандата депутата Національних Зборів України з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Стаття 91 Депутат Національних Зборів України не несе юридичної відповідальності за голосування або висловлювання у палатах Національних Зборів України. Депутат Народної Ради без згоди Народної Ради, депутат Ради Громад без згоди Ради Громад не може бути затриманий чи заарештований, за винятком затримання на місці злочину, за який передбачено покарання більш ніж 15 років ув’язнення. В останньому випадку Рішення про затримання чи арешт може бути відмінено відповідним рішенням Національних Зборів України, яке ухвалюється на спеціальному спільному засіданні обох палат протягом 10 діб з моменту затримання.

Стаття 92 Повноваження депутата Національних Зборів України визначаються Конституцією України та законом.  

Стаття 93 Повноваження депутатів Народної Ради припиняються одночасно з припиненням повноважень Народної Ради. Повноваження депутата Ради Громад припиняються в день складання присяги депутатом, обраним замість нього.

Повноваження депутата Національних Зборів України припиняються достроково в разі: 1) відмови від мандата за його заявою; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; 4) припинення його громадянства; 5) порушення вимог щодо несумісності мандата депутата Національних Зборів України, встановлених Конституцією України та законом; 6) смерті. У випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 6 частини третьої цієї статті, повноваження депутата Національних Зборів України припиняються Центральною виборчою комісією України. Рішення про припинення повноважень депутата Національних Зборів України у випадку, передбаченому пунктом 5 частини третьої цієї статті, ухвалюється Центральною виборчою комісією України на підставі рішення Верховного Суду України на основі подання Центральної виборчої комісії України про встановлення нею порушення вимог щодо несумісності мандата депутата Національних Зборів України.

Стаття 94 Національні Збори України є постійно діючим органом і працюють сесійно. Народна Рада збирається на першу сесію у вівторок третього тижня після дня офіційного оголошення результатів виборів депутатів Народної Ради. Одночасно з Народною Радою на сесію збирається Рада Громад. Чергові сесії палат Національних Зборів України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії кожної з палат Національних Зборів України із зазначенням порядку денного скликаються відповідно Головою Народної Ради, Головою Ради Громад на вимогу не менш як третини від конституційного складу відповідної палати Національних Зборів України або на вимогу Президента України. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації Рада Громад збирається на засідання у дводенний строк без скликання. У разі закінчення строку, на який обрано депутатів Національних Зборів України під час дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні, повноваження депутатів Національних Зборів України продовжуються до дня набуття повноважень депутатами Національних Зборів України, обраними після скасування воєнного чи надзвичайного стану. У разі закінчення строку, на який обрано депутата Ради Громад, під час дії воєнного чи надзвичайного стану на території відповідної місцевості його повноваження продовжуються до дня набуття повноважень депутатом Ради Громад, обраним після скасування воєнного чи надзвичайного стану. Порядок діяльності палат Національних Зборів України визначається Конституцією України та законом.

Стаття 95 Засідання палат Національних Зборів України проводяться відкрито, закриті засідання проводяться за рішенням відповідної палати, ухваленим не менш як двома третинами від її конституційного складу. Спільні засідання палат Національних Зборів України скликає та веде Голова Ради Громад, у разі його відсутності – Голова Народної Ради. Засідання палат Національних Зборів України проводяться за умови участі в засіданнях не менше двох третин від конституційного складу відповідної палати. Рішення палат Національних Зборів України ухвалюються шляхом голосування депутатів Народної Ради, депутатів Ради Громад на засіданнях відповідно Народної Ради, Ради Громад. Депутати Національних Зборів України на засіданнях палат Національних Зборів України голосують особисто. Факт голосування засвідчується відповідними біометричними показниками у встановленому законом порядку.

Стаття 96 Національні Збори України на спільних засіданнях палат: 1) заслуховують щорічні та позачергові послання Президента України до Національних Зборів України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 2) заслуховують виступи вищих посадових осіб іноземних держав, керівників міжнародних організацій; 3) заслуховують щорічні та позачергові доповіді Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини про стан дотримання та захисту прав людини в Україні. 4) затверджують базові показники якості життя громадян;5) заслуховують звіт Контрольної палати України щодо стану виконання Президентом положень його виборчої програми, які стосуються критеріїв якості життя громадян та ухвалюють відповідне рішення;6) за поданням Президента дають згоду на призначення та звільнення з посади голови Фонду державних ресурсів України;7) за поданням Президента затверджують Державну програму приватизації (деприватизації) державних ресурсів;8) за поданням Президента дають згоду на призначення та звільнення з посади голови Служби безпеки життєдіяльності громадян України;9) за поданням Президента призначають та звільняють з посади Генерального прокурора України.На урочистому спільному засіданні палат Національних Зборів України новообраний Президент України складає присягу Українському народу.

Стаття 97 Народна Рада:

1) приймає закони;

2) за поданням Президента затверджує Стратегію розвитку України на 4 роки.

3) розглядає питання про відповідальність членів Уряду України, ухвалює рішення про недовіру члену Уряду України за винятком членів Уряду, згоду на призначення та звільнення яких дає Рада Громад;

4) здійснює контроль за діяльністю Уряду України відповідно до Конституції та законів України;

6) затверджує Державний бюджет України, вносить зміни до нього;

7) здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, ухвалює рішення щодо звіту Уряду України про виконання Державного бюджету України;

8) затверджує законом рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям;

9) затверджує законом рішення про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснює контроль за їх використанням;

10) затверджує подання до Ради Громад щодо складу Контрольної палати, в тому числі щодо кандидатури Голови Контрольної палати України;

11) затверджує подання до Ради Громад щодо призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини;

12) призначає на посаду дві особи до складу Вищої Ради юстиції;

13) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України;

14) призначає третину складу Національної ради України з питань телебачення, радіомовлення та інформації;

15) надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Голови Антимонопольного комітету України;

16) призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України;

17) призначає чи обирає на посади, звільняє з посад, надає згоду на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;

18) оголошує законом амністію;

19) затверджує кошторис Народної Ради;

20) затверджує структуру апарату Народної Ради, призначає на посаду та звільняє з посади керівника апарату Народної Ради. Народна Рада здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Стаття 98 Депутати, які становлять не менш як одну десяту від конституційного складу Народної Ради мають право звернутися на її засіданні із запитом до Президента та Уряду України з питань реалізації Стратегії розвитку України. Президент України або за його дорученням інший член Уряду України зобов'язаний у визначений законом строк дати обґрунтовану відповідь на запит депутатів Народної Ради, яка обговорюється на засіданні Народної Ради.

Стаття 99 Рада Громад:

1) схвалює або відхиляє закони, прийняті народною Радою;

2) призначає всеукраїнський референдум відповідно до статті 78 Конституції України;

3) призначає вибори Президента України у випадку передбаченому статтею 113 Конституції України;

4) призначає вибори депутатів рад громад, окружних та регіональних рад, голів громад, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України та законів;

5) достроково припиняє за поданням Президента України повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України, Рад громад, окружних, регіональних Рад, голів громад з підстав, визначених Конституцією України та законом;

6) у випадку, передбаченому статтею 126 затверджує кандидатуру виконуючого обов’язки Віце-президента;

7) за поданням Президента затверджує структуру Уряду України;

8) дає згоду на призначення та звільнення з посади Президентом України Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра інформації України

9) за поданням Президента України затверджує загальну структуру, чисельність Збройних Сил України, Служби національної безпеки України, інших створених відповідно до закону військових формувань;

10) за поданням Президента України затверджує загальну структуру Служби безпеки життєдіяльності громадян;

11) дає згоду на призначення та звільнення з посади Президентом України голів регіональних Префектур;

12) затверджує укази Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

13) затверджує укази Президента України про надання військової допомоги іноземним державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань до іноземної держави чи про допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України;

14) надає законом згоду на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсує міжнародні договори України, за поданням Президента України оголошує стан війни і укладає мир;

15) затверджує на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України голови Служби безпеки життєдіяльності громадян;

16) призначає на посад та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

17) призначає на посаду двох осіб до складу Вищої ради юстиції;

18) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Національної ради України з питань телебачення, радіомовлення та інформації;

19) призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Національного комітету державної служби України;

20) за поданням Народної Ради затверджує склад та голову Контрольної палати України;

21) робить подання до Народної Ради щодо призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини;

22) утворює суди в установленому законом порядку та визначає судові округи;

23) призначає чи обирає на посади, звільняє з посад, надає згоду на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;

24) затверджує кошторис Ради Громад;

25) затверджує структуру апарату Ради Громад, призначає на посаду та звільняє з посади керівника апарату Ради Громад. Рада Громад здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Стаття 100 Кожна палата Національних Зборів України обирає зі свого складу Голову палати, його заступника та звільняє їх із цих посад. Голова палати організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях палати, підписує акти, прийняті палатою, координує діяльність її органів, представляє палату у зносинах з іншими державними органами, парламентами іноземних держав, контролює роботу апарату палати. Голова палати здійснює повноваження, передбачені Конституцією України, у порядку, встановленому законом.

Стаття 101 Кожна палата Національних Зборів України для підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, обирає зі свого складу комітети і тимчасові спеціальні комісії відповідної палати. Народна Рада для проведення розслідування з питань, що віднесені до її повноважень і становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо рішення про це ухвалено не менш як третиною від її конституційного складу. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для досудового слідства і суду. Організація і порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних комісій Народної Ради і Ради Громад, тимчасових слідчих комісій Народної Ради встановлюються законом.

Стаття 102 Повноваження Народної Ради припиняються в день відкриття першого засідання новообраної Народної Ради.

Стаття 103 Народна Рада приймає закони, постанови більшістю від зареєстрованих на засіданні депутатів, крім випадків, передбачених Конституцією України. Рада Громад схвалює закони, приймає постанови більшістю від конституційного складу Ради Громад, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Стаття 104 Закони мають вищу юридичну силу стосовно підзаконних нормативно-правових актів і регулюють найважливіші суспільні відносини. Виключно законами визначаються права і обов'язки громадян, гарантії цих прав; діяння, які є правопорушеннями, та відповідальність за них; правовий режим власності та засади цивільно-правової відповідальності; організація і порядок здійснення державної влади і місцевого самоврядування.

Стаття 105 Право законодавчої ініціативи в Національних Зборах України належить депутатам, Уряду України, Президентові України, не менш як ста тисячам громадян України, які мають право голосу. Законопроекти, внесені за народною ініціативою на вимогу не менш як ста тисяч громадян України, які мають право голосу, а також законопроекти, що визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Народною Радою позачергово.

Стаття 106 Законопроекти вносяться для розгляду до Народної Ради. Розгляд законопроекту Народною Радою передбачає прийняття його основних положень постатейно і прийняття закону в цілому. Закон, прийнятий Народною Радою, протягом п'яти днів передається Головою Народної Ради до Ради Громад. Ради Громад після отримання закону протягом п'ятнадцяти днів сесії схвалює закон або відхиляє його. Якщо Рада Громад протягом встановленого строку не ухвалить рішення, закон вважається схваленим Радою Громад. Якщо Рада Громад прийняла постанову про відхилення закону, Народна Рада може повторно прийняти закон більшістю від конституційного складу.

Стаття 107 Закон, схвалений Радою Громад або прийнятий повторно Народною Радою, Голова Народної Ради невідкладно підписує і направляє Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує закон або застосовує щодо нього право вето, повертаючи закон зі своїми пропозиціями до Народної Ради для нового розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон до Народної Ради, Президент України протягом доби зобов’язаний підписати такий закон. Якщо повернений Президентом України з пропозиціями для нового розгляду до Народної Ради закон буде знову прийнятий Народною Радою не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України протягом десяти днів зобов’язаний підписати такий закон. Підписаний Президентом України закон невідкладно офіційно опубліковується. Закон набуває чинності через десять днів після його офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Стаття 108 Державний бюджет України затверджується законом на період із 1 січня по 31 грудня кожного року, а за особливих обставин - на інший період. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування. Президент України подає до Народної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік та доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року не пізніше 15 вересня кожного року. Парламентський контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Контрольна палата.

Стаття 109 Забезпечення стабільності гривні є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України. Емісія гривні здійснюється виключно Національним банком України. Визначення засад грошово-кредитної політики та контроль за її проведенням здійснює Рада Національного банку України.

Стаття 110 Парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Національних Зборів України з прав людини. Уповноважений Національних Зборів України з прав людини без згоди Ради Громад не може бути затриманий чи заарештований до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього.

Розділ V ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ. ВИКОНАВЧА ВЛАДА.

Стаття 111 Президент є главою держави, вищою посадовою особою, яка очолює виконавчу владу в Україні.Президент України представляє державу і забезпечує її правонаступництво. Президент України є гарантом забезпечення суверенітету, територіальної цілісності і безпеки держави, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України сприяє взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування.

Стаття 112 Президент України обирається на прямих виборах громадянами України, які мають право голосу, на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який має вищу освіту, на день виборів має право голосу та є членом Реєстру виборців, досяг тридцяти п'яти років, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Президентом України не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Претендент в кандидати на посаду Президента України при реєстрації його кандидатом в Президенти подає виборчу програму, яка при обранні його Президентом України стає основою для оцінки його діяльності на посаді Президента України. Виборча програма кандидата в Президенти має відповідати Конституції України, про що надає висновок Конституційний суд України на запит Центральної виборчої комісії України.Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Стаття 113 Віце-президент України обирається разом з Президентом.Віце-президентом України може бути обраний громадянин України, який має вищу освіту, на день виборів має право голосу та є членом Реєстру виборців, досяг тридцяти п'яти років, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Віце-президентом України не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Віце-президент України є заступником Президента в Уряді та тимчасово може виконувати окремі повноваження Президента України у випадках, передбачених Конституцією України.

Стаття 114 Чергові вибори Президента України проводяться в третю неділю березня останнього року повноважень попереднього Президента Позачергові вибори Президента України проводяться у випадку, передбаченому статтею 126 Конституції України. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Стаття 115 Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через сімдесят днів після офіційного оголошення результатів виборів, як правило в третю неділю червня, з моменту складення на урочистому спільному засіданні палат Національних Зборів України такої присяги Українському народу: «Я, волею Українського народу обраний Президентом України, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет України, дбати про благо Вітчизни, безпеку і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України та законів, виконувати свої обов'язки, а саме (далі мають бути положення передвиборчої програми) в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі». Президент України, обраний на позачергових виборах, вступає на пост у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги на спеціальному засіданні Національних Зборів України..

Стаття 116 Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати іншу державну посаду, посаду в органах місцевого самоврядування, а також посаду в об'єднаннях громадян, бути на військовій, дипломатичній чи іншій державній службі, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Стаття 117 Президенту України гарантується недоторканність на час перебування на посту. Звання Президента України зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту або в порядку передбаченому статтею 125 Конституції України.

Стаття 118 Президент України:

1) здійснює керівництво у сферах зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави;

2) ухвалює рішення про визнання іноземних держав; укладає міжнародні договори України, уповноважує на укладення міжнародних договорів від імені України;

3) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України; приймає вірчі та відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників;

4) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

5) є найвищою посадовою особою в системі органів виконавчої влади та очолює Уряд України;

6) ухвалює рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, про надання військової допомоги іноземним державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань до іноземної держави чи про допуск підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України - з наступним затвердженням відповідних указів Радою Громад; ухвалює рішення у разі збройної агресії проти України про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;

7) призначає вибори депутатів Національних Зборів України у строки, передбачені статтею 88 Конституції України;

8) звертається з посланнями до Українського народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Національних Зборів України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) подає на затвердження Ради Громад структуру Уряду України;

10) за згодою Ради Громад призначає на посаду та звільняє з посади Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра інформації України;

11) призначає на посади та звільняє з посад членів Уряду України;

12) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону та структури Уряду міністерства, центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

13) призначає на посади та звільняє з посад за поданням відповідних членів Уряду України інших керівників центральних органів виконавчої влади;

14) скасовує акти органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

15) подає на затвердження Ради Громад загальну структуру, чисельність Збройних Сил України, Служби національної безпеки України, інших створених відповідно до закону військових формувань;

16) подає на затвердження Ради Громад загальну структуру Служби безпеки життєдіяльності громадян;

17) призначає на посади та звільняє з посад за згодою обох палат Національних Зборів України Голову Служби національної безпеки України, Голову Фонду державних ресурсів України;

18) вносить подання до Ради Громад щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки життєдіяльності громадян;

19) за згодою Народної Ради призначає на посаду та звільняє з посади Голову Антимонопольного комітету України;

20) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Національної ради України з питань телебачення, радіомовлення та інформації;

21) вносить подання до Національних Зборів України щодо призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України;

22) вносить подання до Народної Ради щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України;

23) призначає на посаду дві особи до складу Вищої ради юстиції;

24) надає державним закладам у сферах освіти, науки, культури статус національних, призначає на посади та звільняє з посад керівників таких національних закладів;

25) ухвалює рішення про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

26) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги, вищі ранги державних службовців та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

27) нагороджує державними нагородами;

28) здійснює помилування;

29) підписує закони та офіційно їх опубліковує;

30) має право вето щодо законів (крім законів, прийнятих на всеукраїнському референдумі) з наступним поверненням їх на новий розгляд Національних Зборів України;

31) утворює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Президент України здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України. Президент України не може делегувати свої повноваження іншим державним органам або посадовим особам, крім Віце-президента України. Тимчасове делегування окремих повноважень Віце-президенту здійснюється через підписання відповідного Указу.

Стаття 119 Президент України на основі Конституції України та законів видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Стаття 120 Рада національної безпеки України є координаційним органом з питань зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави. Рада національної безпеки України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах зовнішньополітичної діяльності, оборони і безпеки держави. Головою Ради національної безпеки України є Президент України. До складу Ради національної безпеки України входять за посадою Віце-президент України, Міністр закордонних справ України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр юстиції України, Міністр інформації України, Голова Фонду державних ресурсів України, Голова Служби національної безпеки України, Голова Служби безпеки життєдіяльності громадян, Голова Служби зовнішньої розвідки України, а також інші посадові особи, визначені Президентом України. У засіданнях Ради національної безпеки України можуть брати участь голови палат Національних Зборів України. Рішення Ради національної безпеки України вводяться в дію указами Президента України. Порядок реалізації повноважень Ради національної безпеки України визначається законом.

Стаття 121 Президент України здійснює свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Повноваження Президента України припиняються достроково в разі:

1) складення ним своїх повноважень;

2) неможливості здійснювати свої повноваження за станом здоров'я;

3) висловлення недовіри на всеукраїнському референдумі;

4) усунення з поста в порядку імпічменту;

5) смерті.

Стаття 122 Президент України складає свої повноваження з моменту проголошення ним особисто відповідної заяви на засіданні Ради Громад.

Стаття 123 Рішення про дострокове припинення повноважень Президента України у зв'язку з неможливістю здійснення ним своїх повноважень за станом здоров'я ухвалюється Радою Громад більшістю від її конституційного складу. Неможливість здійснення Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється Верховним Судом України за зверненням Народної Ради і висновку державної медичної комісії, створюваної відповідно до закону.

Стаття 124 Протягом першої половини третього року повноважень Президента за ініціативою Народної Ради може бути проведено спеціальне спільне засідання палат Національних Зборів України, на якому заслуховуються звіт Президента України та звіт Контрольної палати України, про стан виконання ним положень виборчої програми Президента, які стосуються критеріїв якості життя громадян та ухвалюється відповідне рішення. Національні Збори можуть двома третинами голосів визнати виконання програми незадовільним. У випадку визнання стану виконання Президентом положень виборчої програми незадовільним Рада Громад має призначити всеукраїнський референдум щодо довіри Президенту України.У випадку висловлення недовіри Президенту на всеукраїнському референдумі Президент України вважається усунутим з посади з моменту офіційного оголошення результатів референдуму.Офіційне оголошення результатів референдуму відбувається на спеціальному засіданні Ради Громад.

Стаття 125 Президент України може бути усунений з поста в порядку імпічменту у разі вчинення ним умисного злочину. Розгляд питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Народної Ради. Для проведення розслідування Народна Рада створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції спеціальної тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Народної Ради у двомісячний строк від дня створення спеціальної тимчасової слідчої комісії. За наявності підстав Народна Рада не менш як двома третинами від конституційного складу ухвалює рішення про звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ухвалюється Радою Громад у двомісячний строк від дня ухвалення рішення про звинувачення Президента України за наявності висновку Верховного Суду про наявність факту скоєння злочину та висновку Конституційного Суду України щодо додержання встановленої цією статтею процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ухвалюється Радою Громад не менш як двома третинами від його конституційного складу.

Стаття 126 У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 122 - 125 Конституції України на період до вступу на пост новообраного Президента України, обраного на дострокових виборах, виконання повноважень Президента України, крім передбачених статтями 78, 80 та пунктами 2, 3, 9, 15-18, 21, 22 частини першої статті 117, покладається на Віце-президента.Не пізніше ніж через десять днів з моменту припинення повноважень Президента проводиться спеціальне засідання Ради Громад на якому відбувається затвердження за поданням виконуючого обов’язки Президента кандидатури виконуючого обов’язки Віце-президента. У випадку відхилення Радою Громад кандидатури виконуючого обов’язки Віце-президента України виконання повноважень Президента України покладається на Голову Народної Ради, який з цього моменту позбувається повноважень депутата Національних Зборів України. Протягом трьох днів Народна Рада має обрати нового Голову Народної Ради.

Стаття 127 Уряд України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Уряд України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Національним Зборам України у межах, передбачених цією Конституцією.Уряд України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України.Уряд України забезпечує та є відповідальним за здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави на виконання Конституції України та законів, указів Президента України.

Стаття 128 До складу Уряду України входять Президент України, Віце-президент України, міністри. Президент України керує роботою Уряду України, головує на його засіданнях, спрямовує її на виконання Стратегії розвитку України, затвердженої Народною Радою. Рішення Уряду України вводяться в дію указами та розпорядженнями Президента України. Міністр забезпечує виконання Стратегії розвитку України, формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері.  

Стаття 129 Уряд України складає повноваження перед новообраним Президентом України.Міністри мають право заявити Президенту України про свою відставку. Висловлення недовіри Народною Радою міністру, призначеному безпосередньо Президентом тягне за собою його відставку. Висловлення недовіри Радою Громад міністру, призначеному Президентом за згодою Ради Громад тягне за собою його відставку.Уряд України, який склав повноваження перед новообраним Президентом України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Уряду України.

Стаття 130 Уряд України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Народною Радою України Державного бюджету України, подає Народній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами УкраїниНормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законом.

Стаття 131 Виконавчу владу в округах, Автономній Республіці Крим та громадах, що не входять до округів здійснюють ПрефектуриПрефектури на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) координацію діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади;

4) взаємодію з органами місцевого самоврядування.

Голови Префектур призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за згодою Ради Громад в порядку, визначеному законом.

Стаття 132 Члени Уряду, керівники центральних, регіональних, окружних та місцевих органів виконавчої влади не можуть бути депутатами Національних Зборів України, обіймати посаду судді, іншу державну посаду, будь-яку посаду в органах місцевого самоврядування, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Стаття 133 Організація, повноваження і порядок діяльності Уряду України, міністерств, інших органів виконавчої влади визначаються Конституцією України та законом.

 Розділ VII МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ

Стаття 134 Місцеве самоврядування є правом і спроможністю жителів громад здійснювати в інтересах місцевого населення регулювання і управління суспільними справами місцевого значення в межах, визначених Конституцією України, Законом про засади адміністративно-територіального устрою, Законом про засади місцевого самоврядування і законами України. Громада є базовим рівнем адміністративно-територіального устрою в Україні.Громадою є адміністративно-територіальна одиниця, зазначена в абзаці другому частини третьої статті 3 Конституції України, та сукупність громадян України, які проживають на її території, сформованої з одного або декількох поселень, і яка є територіальною основою організації діяльності органів місцевого самоврядування з надання населенню основних адміністративних та соціальних послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності жителів громади.Громада формується, як правило, шляхом об’єднання поселень разом з прилеглими до них територіями навколо поселення (місто, селище) - центру економічної активності, де розміщені основні місця працевлаштування мешканців навколишніх поселень та наявні кращі, ніж у найближчих поселеннях, елементи бюджетної та інженерної інфраструктури та транспортної доступності.До складу громади не можуть входити інші громади. Місцеве самоврядування здійснюється в межах адміністративно-територіальних одиниць.Організація місцевого самоврядування на території відповідної громади регламентується Статутом громади, який приймається Вічем громади на основі Конституції України, Закону про засади адміністративно-територіального устрою та Закону про засади місцевого самоврядування.Громади мають право самостійно запроваджувати додатковий адміністративний поділ на муніципальні райони чи округи при ухваленні Статуту громади.Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування - власні представницькі органи місцевого самоврядування, голів громад, представницькі органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад, та їх виконавчі органи.  

Стаття 135 Представницьким органом місцевого самоврядування громади є Рада громади.Депутати Ради громади обираються строком на чотири роки жителями громади, які мають право голосу, на прямих виборах на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування за мажоритарними одномандатними округами на основі системи абсолютної більшості. Депутатом Ради громади може бути обраний житель цієї громади, який має право голосу. Депутат Ради громади може бути відкликаний виборцями шляхом проведення референдуму серед виборців відповідного округу. Голова громади головує на засіданнях Ради громади, очолює виконавчий орган Ради громади, який формується за його поданням Радою громади. Голова громади обирається на строк повноважень Ради громади жителями громади, які мають право голосу, на прямих виборах на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування на основі системи абсолютної більшості. Головою громади може бути обраний житель цієї громади, який має право голосу.Голова громади може бути відкликаний виборцями шляхом проведення місцевого референдуму.Порядок формування і повноваження Рад громад та їх виконавчих органів, статус голів громад, депутатів Рад громад визначаються Конституцією України, Законом про засади адміністративно-територіального устрою, Законом про засади місцевого самоврядування, Статуту громади та іншими законами України.

Стаття 136 Громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування відповідно до закону затверджують статут громади, управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують місцеві бюджети і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки, збори, обов'язкові платежі; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують у межах закону інші питання відповідно до Конституції України, Закону про засади адміністративно-територіального устрою, Закону про засади місцевого самоврядування, Статуту громади та інших законів України. Громади безпосередньо або через утворені ними Ради можуть ухвалювати в межах своєї компетенції для більш ефективної реалізації спільні рішення. Громади безпосередньо або через утворені ними Ради забезпечують умови територіальної самоорганізації громадян на різних рівнях таких, як об’єднання співвласників житлових будинків та інші локальні територіальні об’єднання, та механізмів спільного фінансування необхідних проектів забезпечення їх спільної життєдіяльності.Рада громади має право в порядку, передбаченому законом, передавати за договором окремі свої повноваження іншим окружним чи регіональним Радам.

Стаття 137 Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є нерухоме і рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у комунальній власності. Основою доходів місцевих бюджетів є прямі податки з громадян, зокрема: податок з доходів громадян, податок на нерухоме майно, земельний податок; інші податки і збори відповідно до Податкового і Бюджетного кодексів України.Громади можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування, утримання підприємств, організацій і установ, що є в комунальній власності, створювати для цього відповідні органи і служби. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень державних органів, компенсуються державою.

Стаття 138 Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси громад, є окружні Ради, їх Секретаріати. Депутати окружних Рад обираються шляхом делегування Радами громад або на спільних засіданнях Рад громад відповідно до Закону про засади адміністративно-територіального устрою за пропозицією голів громад. Депутатом окружної Ради може бути обраний житель громади в межах відповідно округу, який має право голосу. Депутати окружних Рад можуть бути відізвані за рішенням двох третин відповідної Ради громади чи спільного засідання Рад громад.Окружна Рада затверджує спільні проекти громад, в першу чергу інфраструктурні, спільні програми соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля та контролює їх виконання, розвитку транспортної інфраструктури регіонального значення, ухвалює рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні, ініціює введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації у відповідних місцевостях; вирішує інші питання, віднесені законами до її повноважень.Окружна, регіональна Рада також здійснює повноваження, передані їй за договором Радою громади в порядку, передбаченому законом. Окружна Рада обирає зі свого складу голову відповідної Ради, формує Секретаріат Ради, який очолює призначений Радою голова. Порядок формування і повноваження окружних Рад та їх Секретаріатів визначаються Конституцією України Законом про засади адміністративно-територіального устрою, Законом про засади місцевого самоврядування і законами України.

Стаття 139 Органи місцевого самоврядування мають право взаємодіяти при здійсненні повноважень, створювати на добровільних засадах для виконання спільних завдань об'єднання органів місцевого самоврядування, статус яких визначається законом. Органи місцевого самоврядування мають право на умовах, передбачених законом, здійснювати транскордонне співробітництво з органами місцевого самоврядування інших держав.

Стаття 140 Органам місцевого самоврядування можуть бути делеговані відповідно до закону окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих делегованих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів, передає з цією метою органам місцевого самоврядування об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади підконтрольні в межах, визначених законом, відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 141 Органи місцевого самоврядування приймають акти, які є обов'язковими до виконання в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Дія актів органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України, законам зупиняється головою Префектури з одночасним зверненням до Конституційного суду України.

Стаття 142 Громадській інспектор є уповноваженим територіальної громади по нагляду за діяльністю органів та посадових осіб державної виконавчої влади на території Громади.Громадській інспектор має право подання до Президента України щодо відповідності Конституції України рішень та дій органів та посадових осіб виконавчої влади на території Громади. Президент України зобов’язаний протягом сьомі днів з моменту внесення подання громадського інспектора скасувати відповідне рішення органу та посадової особи виконавчої влади або надати аргументовану відмову.Збори громадських інспекторів обирають зі свого складу Національного громадського інспектора, який є уповноваженим від територіальних громад по нагляду за діяльністю органів та посадових осіб державної виконавчої влади.Національний громадській інспектор має право подання до Конституційного суду України щодо відповідності Конституції України рішень та дій органів та посадових осіб виконавчої влади.Організація діяльності та порядок обрання громадських інспекторів та Національного громадського інспектора визначаються Конституцією України та законом.

Стаття 143 Автономна Республіка Крим є регіональною адміністративно-територіальною одиницею.До відання Автономної Республіки Крим належить: 1) проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,; 2) управління об'єктами державної власності, спільної власності громад у межах, визначених законом; 3) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України; 4) розроблення, затвердження та виконання програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до державних програм; 5) визнання статусу місцевостей як курортів; установлення зон санітарної охорони курортів; 6) участь у забезпеченні прав громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки; 7) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам'яток історії; 8) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів; 9) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях. До відання Автономної Республіки Крим законами можуть бути віднесені інші питання. Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яка приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та затверджується законом.

Стаття 144 Представницьким органом Автономної Республіки Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, що є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим. Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим обираються строком на чотири роки шляхом делегування Радами громад або на спільних засіданнях Рад громад Автономної Республіки Крим відповідно до Закону про засади адміністративно-територіального устрою за пропозицією голів громад. Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути обраний житель відповідної громади в межах Автономної Республіки Крим, який має право голосу. Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим можуть бути відізвані за рішенням двох третин відповідної Ради громади чи спільного засідання Рад громад.Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим в межах повноважень здійснюють регулювання з питань: 1) сільського господарства і лісів; 2) меліорації і кар'єрів; 3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва; 4) містобудування і житлового господарства; 5) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів; 6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників; 7) туризму, готельної справи, ярмарків; 8) мисливства, рибальства; 9) санітарної і лікувальної служб; 10) інших питань, передбачених законами. Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим. Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за згодою Президента України. Порядок формування і діяльності, повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України, Законом про засади адміністративно-територіального устрою та законами, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її повноважень.

Стаття 145 Акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються відповідно до Конституції України, законів, актів Президента України та на їх виконання. Дія актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим з мотивів невідповідності Конституції України, законам зупиняється головою Префектури в Автономній Республіці Крим з одночасним зверненням до Конституційного суду України.

Розділ VIII СУДИ І ПРАВОСУДДЯ

Стаття 146 Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. З метою захисту прав і свобод у сфері приватно - правових відносин можуть утворюватися третейські суди та інші органи добровільного врегулювання спорів.Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через виборних мирових суддів, народних засідателів і присяжних.Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.Судові акти можуть бути скасовані чи змінені лише вищими судами у порядку, встановленому законом.Всі судові акти підлягають обов’язковому оприлюдненню в порядку, визначеному законом. Держава створює єдиний загальнодержавний реєстр судових актів та забезпечує вільний доступ до нього усіх громадян.

Стаття 147 Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності..Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Верховний Суд України є вищою судовою інстанцією, що забезпечує однакове застосування норм права усіма судами загальної юрисдикції. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.Відповідно до закону діють місцеві та апеляційні суди.Суд не може виконувати функції різних інстанцій в одній справі. Створення надзвичайних або особливих судів забороняється.У громадах у визначених законом випадках та порядку правосуддя здійснюється виборними мировими суддями. Вимоги до мирового судді, порядок його обрання, звільнення, умови діяльності встановлюються законом.З метою захисту прав і свобод у сфері приватноправових відносин можуть утворюватися третейські суди та інші органи добровільного врегулювання спорів, умови обрання, звільнення, діяльності яких встановлюються законом.Суди не можуть ухвалювати рішення на виконання повноважень інших органів чи посадових осіб, крім випадків, визначених законом.

Стаття 148 Судді при здійсненні правосуддя є незалежними. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.Вплив на суддів у будь-який спосіб, так само як і будь-яке втручання у здійснення правосуддя забороняються та тягнуть юридичну відповідальність, встановлену законом.Суддя не може бути без згоди Вищої Ради юстиції затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.Держава забезпечує особисту безпеку суддів та членів їх сімей.

Стаття 149 Умови для безперешкодного і ефективного здійснення їх повноважень гарантуються Конституцією і законами України.Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремо для кожного суду. За неповагу до суду винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Стаття 150 Судочинство провадиться одноособово суддею, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

4) змагальність сторін та право надавати суду докази і доводити їх обґрунтованість;

5) гласність і публічність судового процесу;

6) розумні строки розгляду справ;

7) забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, а також на касаційне оскарження судового рішення, крім установлених законом випадків; 8) обов'язковість судових рішень. В окремих юрисдикціях законом можуть бути визначені додаткові засади судочинства.

Стаття 151 Судді мають право на суддівське самоврядування, що здійснюється відповідно до закону. Захист професійних інтересів суддів здійснюється у встановленому законом порядку.

Стаття 152 Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.Судді не можуть належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яку іншу державну посаду, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Стаття 153 Суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів призначає на посади і звільняє з посад Рада Громад за поданням Вищої ради юстиції України, суддів інших судів призначає на посади та звільняє з посад Вища рада юстиції України за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів в порядку, встановленому законом. Голови судів та їх заступники обираються на посади зі складу суддів відповідного суду та звільняються з посад зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування. Судді призначаються безстроково. Для окремих категорій суддів може запроваджуватися випробувальний термін до трьох років.Суддів судів територіальних громад, можуть відкликати члени відповідних територіальних громад шляхом проведення місцевого референдуму за місцевою ініціативою.

Стаття 154 Суддя звільняється з посади в разі :

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) порушення суддею присяги;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

5) припинення його громадянства;

6) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

7) за рішенням місцевого референдуму відповідно до статті 154 Конституції України.

Повноваження судді припиняються в разі:

1) Досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

2) Смерті судді, набрання законної сили судовим рішенням про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Повноваження судді можуть бути зупиненні Вищою радою юстиції України в разі обвинувачення його у вчиненні злочину або для усунення порушення вимог щодо несумісності.

Стаття 155 Вища рада юстиції України:

1) вносить подання про призначення на посади суддів;

2) вносить подання про звільнення з посад суддів у випадках, передбачених частиною першою статті 154 Конституції України;

3) припиняє повноваження суддів у випадках, передбачених частиною другою статті 155 Конституції України;

4) приймає рішення про зупинення повноважень суддів у випадках, передбачених частиною третьою статті 154 Конституції України;

5) приймає рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада юстиції України складається з шістнадцяти членів. З'їзд суддів України призначає шість членів Вищої ради юстиції України. Президент України, Народна Рада та Рада Громад призначають по два члени Вищої ради юстиції України. За посадою до Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Голова Конституційного Суду України Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України.

Члени Вищої ради юстиції України, за виключенням Голови Верховного Суду України, Голови Конституційного Суду України Генерального прокурора України та Міністра юстиції України, здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть обіймати посади судді, прокурора чи займатися адвокатською практикою.  

Питання, що належать до повноважень Вищої ради юстиції України, розглядаються на її пленарних засіданнях, засіданнях Кваліфікаційної комісії суддів та Дисциплінарної комісії суддів, що створюються у Вищій раді юстиції України з числа її членів.

Організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції України визначаються законом.

Стаття 156 Підтримання державного обвинувачення в суді покладається на прокуратуру України.

Прокуратура України також здійснює:

1) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

2) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

3) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади Національними Зборами за поданням Президента України.

Організація і порядок діяльності прокуратури України визначаються законом.

Розділ IX КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 157 Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Організація і порядок діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються Конституцією України та законом.

Стаття 158 Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Суддя Конституційного Суду України призначається на посаду за поданням Президента України рішенням Ради Громад, що ухвалюється не менш як двома третинами від його конституційного складу, строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно. Президент України робить подання щодо призначення суддів Конституційного Суду на основі відкритого списку претендентів на посади суддів Конституційного Суду. Формує такий список претендентів з осіб, що відповідають вимогам Конституції України та закону, Конституційна кваліфікаційна комісія. Склад Конституційної кваліфікаційної комісії затверджується Народним Віче на основі пропозицій юридичних навчальних закладів, наукових установ і громадських організацій, з числа суддів Конституційного Суду у відставці та інших авторитетних правників, які за віком не можуть претендувати на посади суддів цього Суду. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, якому на день призначення виповнилося сорок років і який має вищу юридичну освіту і стаж практичної, наукової або педагогічної роботи у галузі права не менш як п'ятнадцять років та володіє державною мовою. Голова Конституційного Суду України та його заступник обираються пленумом Конституційного Суду України із складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування строком на три роки без права бути обраним повторно.

Стаття 159 Суддя Конституційного Суду України набуває повноважень з дня складення ним присяги на пленумі Конституційного Суду України. Суддя Конституційного Суду України має припинити членство у політичній партії, іншому об'єднанні громадян перед складенням присяги. Суддя Конституційного Суду України складає таку присягу: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати повноваження судді Конституційного Суду України, здійснювати правову охорону Конституції України, забезпечувати її верховенство, поважати і захищати права і свободи людини і громадянина, приймати рішення незалежно і неупереджено».

Стаття 160 Судді Конституційного Суду України при виконанні своїх повноважень є незалежними і підкоряються лише Конституції України. На суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, вимоги щодо несумісності та підстави звільнення з посади, припинення повноважень, передбачені статтями 147, 148, 152 і 154 Конституції України. Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади Радою Громад за поданням Президента України в разі закінчення строку, на який його було призначено, та з підстав, визначених частиною першою статті 140 Конституції України. Рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України з підстав, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 139 Конституції України, ухвалюється Радою Громад не менш як двома третинами від його конституційного складу. У випадках, передбачених частиною другою статті 139 Конституції України, повноваження судді Конституційного Суду України припиняються з дня, наступного за днем настання відповідних обставин.

Стаття 161 Конституційний Суд України за поданням Президента України, не менш як тридцяти депутатів Народної Ради або десяти депутатів Ради Громад, Верховного Суду України, Національного громадського інспектора приймає рішення про:

1) офіційне тлумачення Конституції України;

2) відповідність Конституції України (конституційність) законів України та актів палат Національних Зборів України; актів Президента України, актів інших органів центральної державної влади.

Конституційний Суд України за конституційною скаргою особи ухвалює рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону, на основі якого судом загальної юрисдикції ухвалено остаточне рішення, що стосується конституційних прав і свобод цієї особи, якщо вона вважає, що закон, який було застосовано при вирішенні цієї справи, суперечить Конституції України.

Стаття 162 Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Закони, інші акти визнаються Конституційним Судом України неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, прийняття або набуття ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня офіційного оприлюднення рішень Конституційного Суду України про їх неконституційність. Визнання акту чи дії посадової особи органу державної влади чи місцевого самоврядування може бути достатньою підставою для її звільнення в порядку, передбаченому Конституцією та законом.

Матеріальна чи моральна шкода, що завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, які визнані неконституційними, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Стаття 163 Конституційний Суд України за поданням Президента України, Народної Ради чи Ради Громад дає висновки про відповідність Конституції України (конституційність) міжнародних договорів, що вносяться до Національних Зборів України для надання згоди на їх обов'язковість.

Конституційний Суд України за поданням Президента України, Народної Ради чи Ради Громад дає висновки про відповідність Конституції України (конституційність) питань, які пропонуються для винесення на всеукраїнський референдум.

Конституційний Суд України за поданням Ради Громад дає висновок щодо додержання встановленої статтею 125 Конституції України процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційний Суд України за поданням Президента України, Народної Ради чи Ради Громад дає висновки про відповідність Конституції України (конституційність) конституційності дій (бездіяльності) Президента України, Уряду України, Народної Ради чи Ради Громад при здійсненні ними своїх конституційних повноважень.

Конституційний Суд України за поданням Президента України дає висновок щодо порушень Конституції України органами місцевого самоврядування, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Конституційний Суд України за поданням Національного громадського інспектора дає висновки щодо відповідності Конституції України рішень та дій органів та посадових осіб державної виконавчої влади.

Стаття 164 Питання, що належать до повноважень Конституційного Суду України, розглядаються пленумом Конституційного Суду України або на засіданнях його палат. Палати Конституційного Суду України утворюються пленумом Конституційного Суду України у складі шості суддів Конституційного Суду України кожна.  

Виключно пленумом Конституційного Суду України розглядаються питання, які зазначені в абзаці першому статті 161 та абзацах першому, другому, третьому та четвертому статті 163 Конституції України.

Стаття 165 Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються Законом про Конституційний Суд України.

Розділ X ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 166 28 червня є державним святом - Днем Конституції України.

Розділ XII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набуття чинності цією редакцією Конституції України (далі - ця Конституція), є чинними у частині, що не суперечить Розділам I(крім статті 7), II та IV(крім статті 83) цієї Конституції, до набуття повноважень Національними Зборами України, Президентом України, Урядом України, Верховним Судом України, Радами та головами громад, окружними та регіональними Радами обраними чи сформованими у відповідності до цієї Конституції, Закону про засади адміністративно-територіального устрою України, та Виборчого Кодексу України.

2. З моменту набуття повноважень Національними Зборами України, Президентом України, Урядом України, Верховним Судом України, Радами та головами громад, окружними та регіональними Радами обраними чи сформованими у відповідності до цієї Конституції, Закону про засади адміністративно-територіального устрою України, та Виборчого Кодексу України, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією є чинними у частині, що не суперечить цій Конституції. 2. Верховна Рада України, обрана у 2007 році, Президент України, обраний в 2010 році, Кабінет міністрів України, інші органи державної влади та місцевого самоврядування, повноважні на момент ухвалення цієї Конституції виконують свої повноваження до набуття повноважень Національними Зборами України, Президентом України, Урядом України, Верховним Судом України, Радами та головами громад, окружними та регіональними Радами у відповідності до цієї Конституції, Закону про засади адміністративно-територіального устрою України, та Виборчого Кодексу України.

3. Перші вибори Національних Зборів України, Президента України органів місцевого самоврядування проводяться у терміни, визначені цією Конституцією, Законом про засади адміністративно-територіального устрою України, та Виборчим Кодексом України, але не пізніше як у дванадцятимісячний строк від дня набуття чинності цією Конституцією.

Перший склад Центральної виборчої комісії, яка має забезпечити організацію та проведення виборів відповідно до цієї Конституції та Виборчого Кодексу України формує Народне Віче.

Між обраними вперше депутатами Ради Громад проводиться жеребкування, за результатами якого визначається черговість їх ротації відповідно до статті 86 цієї Конституції.

4. Народне Віче утворює Національну інвентарну комісію. Верховна Рада України, обрана у 2007 році, Президент України, обраний в 2010 році, Кабінет міністрів України, інші органи державної влади та місцевого самоврядування, повноважні на момент ухвалення цієї Конституції зобов’язані надати Національній інвентарній комісії всю інформацію щодо наявних у державній та комунальній власності землі, природних ресурсів, майна та інших майнових прав. Проведення будь-якого відчуження землі, природних ресурсів, майна та інших майнових прав, що знаходились державній та комунальній власності на момент ухвалення цієї Конституції до передачі звіту Національної інвентарної комісії Національним Зборам України, Президенту України, Уряду України, Радам та головами громад, обраними чи сформованими у відповідності до цієї Конституції, Закону про засади адміністративно-територіального устрою України, та Виборчого Кодексу України забороняється.

5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини з дня набуття чинності цією Конституцією продовжує свої повноваження та набуває статусу Уповноваженого Національних Зборів України з прав людини з дня відкриття першої сесії Національних Зборів України, та здійснює повноваження до закінчення строку, на який його було призначено, або до припинення його повноважень з інших підстав.

6. Судді Конституційного Суду України продовжують здійснювати свої повноваження до припинення повноважень з підстав, встановлених цією Конституцією та Законом про Конституційний Суд України. Конституційний Суд України з дня набуття чинності цією Конституцією до набуття повноважень Національними Зборами України, Президентом України, Урядом України, Верховним Судом України, Радами та головами громад, окружними та регіональними Радами обраними чи сформованими у відповідності до цієї Конституції, Закону про засади адміністративно-територіального устрою України, та Виборчого Кодексу України продовжує здійснювати повноваження з вирішення питань про відповідність (конституційності) Конституції України, чинної до набуття чинності цією Конституцією, правових актів, прийнятих до набуття чинності цією Конституцією.

7. Судді судів загальної юрисдикції, призначені на посаду професійного судді вперше до набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який їх призначено. Дальше їх призначення безстроково на посади суддів здійснюється відповідно до цієї Конституції, до них не застосовуються вимоги, встановлені частиною другою статті 152 цієї Конституції щодо проходження підготовки для роботи на посаді судді у закладі спеціальної підготовки суддів та складення кваліфікаційного іспиту.

9. Прокуратура України продовжує здійснювати нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів із цих питань до призначення на посади голів Префектур та обрання громадських інспекторів, а також функцію попереднього слідства - до сформування системи досудового слідства, але не довше ніж один рік.

10. Вища рада юстиції продовжує здійснювати повноваження до сформування складу Вищої ради юстиції України відповідно до цієї Конституції.

11. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливо на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України до набуття чинності цією Конституцією та чинними на момент набуття чинності цією Конституцією.